Родичі та бізнес — тема доволі широка. Бізнес із партнером, де партнером по бізнесу є родич, має свої переваги й недоліки. Як правило, у сімейному бізнесі все завжди починається доволі райдужно. Не потрібно притиратися одне до одного чи дотримуватися якихось формальностей. Однак потім, як показує практика, усе виявляється набагато складніше, ніж звичайні трудові відносини з сторонніми людьми, найнятими на посаду. Минає кілька місяців, і проблеми починають вилазити назовні. Не дарма більшість посібників із бізнесу твердить про те, що не варто вести бізнес із родичами. Тим не менш, це правило відоме не багатьом.
Головним аргументом для бізнесменів при працевлаштуванні родичів у ролі партнерів, керівників, начальників підрозділів компанії є довіра до них. У Росії загалом дуже високо цінується довіра в бізнесі, часто навіть вище, ніж компетентність і професіоналізм. Однак у разі виникнення конфліктів родичі й друзі відрізняються не набагато від співробітників, які потрапили в компанію ззовні. А часто це може призвести й до більш негативних наслідків для компанії, таких як помста або винесення конфіденційної інформації за межі компанії. При цьому в родичів мотивація до якісної роботи найчастіше нижча, ніж у найманого персоналу, а рівень претензій — значно вищий. Вони часто зловживають довірою і дозволяють собі більше, ніж дозволено, відчуваючи свою безкарність.
Важливо знати
Спір між співвласниками компанії вигідніше вирішувати через чітко прописаний статут і договір між партнерами ще до конфлікту — тоді суду залишиться лише застосувати узгоджені правила.
Веніамін (ім'я було змінено) вже 15 років займався бізнесом, у 25 років відкрив свою першу фірму в Німеччині. До 35 років Веніамін був власником уже двох власних фірм і доволі успішно та прибутково працював. Торгівля нерухомістю, а також надання послуг автосервісу були основними напрямами діяльності його фірм. Компанії розвивалися, і на певному етапі він як власник бізнесу перестав особисто встигати контролювати роботу всіх підрозділів. У нього виникла потреба в заступнику, якому можна буде делегувати частину функцій керівника. Як правило, саме в таких ситуаціях у компанії й з'являються друзі або родичі, на допомогу яких сподівається бізнесмен.
У Веніаміна було багато родичів у Німеччині, з них досвід роботи в бізнесі мав чоловік його рідної племінниці Костянтин (ім'я було змінено). У Костянтина також була своя маленька фірма — СТО, що надавала послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Крім того, разом зі своїм братом і ще одним знайомим він був співзасновником ще однієї фірми — лакувальної майстерні під назвою «Лак-центр».
У якийсь момент родичі — Веніамін і Костянтин — ухвалили рішення об'єднати їхні автосервіси в одну велику компанію і розвивати бізнес разом. Для цього Веніамін купив фірму Костянтина, а також компанію «Лак-центр». Під час придбання Веніаміном двох вищезазначених фірм родичі домовилися про те, що купівля відбудеться з оформленням і на умовах кредитних договорів на власників цих фірм. Незважаючи на те, що кожна з фірм територіально зберегла за собою своє місцезнаходження, за документами в ході злиття компаній це вже був концерн під назвою «Новакс-компані». Два брати, Костянтин і Олексій, почали працювати в «Новакс-компані». При цьому Костянтин обійняв посаду виконавчого директора, однак коло його обов'язків і прав цим не обмежувалося.
Як бізнесмен, Веніамін на той момент бачив лише позитивні сторони такого об'єднання. По-перше, він отримає підтримку в бізнесі в особі свого родича, на якого можна точно покластися, по-друге, завдяки злиттю фірм усунеться фактор конкуренції між двома компаніями у сфері автопослуг, а по-третє, збільшиться прибуток. І результати такого рішення не змусили себе чекати. Однак вони були не найприємніші і вже точно не відповідали очікуванням Веніаміна.
Стосунки між Веніаміном і Костянтином завжди були дуже добрими. Під час нечастих сімейних зустрічей, у колі близьких Костянтин зарекомендував себе як товариська, ділова і, найголовніше, надійна людина. Однак через кілька місяців думка Веніаміна про нього змінилася. У робочому середовищі, як виявилося, він не лише не вмів спілкуватися з клієнтами, а й вважав свій внесок у спільний бізнес більш вагомим, ніж він був насправді. Він часто ухилявся від роботи, вважаючи, що має право сам вирішувати, що йому робити і коли йому це зручно. Часто «витягував» гроші з бізнесу на свої особисті потреби і, як з'ясувалося пізніше, укладав якісь незрозумілі угоди, залишаючи Веніаміна в невіданні, які проходили повз касу. Зрештою, концерн «Новакс-компані» існував лише за рахунок вкладень особистих коштів у виробництво Веніаміном. Йому доводилося тягнути поглинені фірми братів. І, тим самим, замість очікуваного прибутку виникали самі лише збитки. Розлучення Костянтина з племінницею Веніаміна ще більше загострило ситуацію. Костянтин став просто нестерпним, постійно зчиняв сварки і провокував усіх.
Не дивно, що через кілька місяців спільної діяльності Веніаміну все це набридло, і він вирішив припинити ділові відносини. І, більше не зволікаючи, запропонував Костянтину забрати свої фірми назад і укласти мирову угоду, згідно з якою в обох сторін немає фінансових вимог і претензій одна до одної. Що вони й зробили. Незабаром усе увійшло в звичне русло і почало налагоджуватися, однак лише доти, доки Веніамін не дізнався, що Костянтин подав до суду на його фірму.
Суть позовних вимог зводилася до того, що компанія «Новакс-компані» винна його автосервісу, а також фірмі «Лак-центр» близько 30 000 євро за кредитними договорами, які були укладені спочатку під час купівлі Веніаміном двох фірм. Костянтин стверджував, що під час підписання угоди про відсутність взаємних фінансових претензій його здоров'ю та життю погрожували, а отже, угода є недійсною. Веніамін, при цьому, за його твердженнями, безпосередньо пов'язаний із погрозами, оскільки вони відбувалися за його дорученням. У позовній заяві барвисто було розписано цю історію і безпосередньо сам момент підписання угоди. За версією Костянтина, до його горла був прикладений ніж, його тримали за волосся і ображали. Ніж тримав співробітник концерну «Новакс-компані» Магомед (ім'я було змінено), якого він особисто нібито знав погано.
Відповідно до німецького законодавства, у разі погрози життю чи здоров'ю під час укладення угоди надається один рік на можливість оскарження цієї угоди. При цьому строк в один рік починає обчислюватися з моменту, коли ситуація погрози перестала існувати. У цьому випадку позивач звернувся до суду через три роки, пояснюючи це тим, що весь цей час погроза його життю зберігалася, оскільки за ним постійно стежили. Причиною того, що він звернувся до суду лише зараз, став факт зарахування його до програми захисту свідків. Його місцезнаходження анонімізували, він перебував під охороною поліції і пересувався лише в її супроводі. Лише тоді погрози і страх за свою безпеку відпали, і тому він подав позовну заяву.
Веніамін був шокований, такого продовження історії він жодним чином не очікував, тому, зі свого боку, він негайно звернувся до нас в адвокатську канцелярію, щоб ми представляли його інтереси в суді. Адвокату під час ознайомлення зі справою справді впала в очі вся заплутаність оформлення об'єднання фірм. Було укладено безліч різних договорів щодо розподілу фінансового навантаження у зв'язку з купівлею цих фірм. Однак це не було предметом спору. Фактично мирову угоду було підписано, сторони обопільно відмовлялися від фінансових вимог одна до одної, а Костянтин і його брат отримали свої фірми назад. Тому в цій справі потрібно було довести, перш за все, що жодної погрози, на яку посилається Костянтин, не було, а отже, угода є дійсною, а вимоги позивача необґрунтованими.
Так, під час складання зустрічної вимоги адвокат звернув увагу суду на той факт, що той самий співробітник концерну «Новакс-компані» Магомед, який нібито погрожував йому ножем, насправді є другом позивача. Магомед раніше, ще до об'єднання фірм у концерн, працював в автосервісі, що належав позивачу. У них були не лише робочі стосунки, а й близького характеру. Магомед мав доступ до дому Костянтина і неодноразово ночував у нього, що може підтвердити й колишня дружина позивача. Що вже казати про те, що саме сам Костянтин і влаштував на роботу до компанії Магомеда та підписав із ним трудовий договір, не кажучи вже про працевлаштування його численних родичів. Крім того, є також свідчення, які підтверджують їхнє спілкування і після підписання цієї угоди. Наш клієнт, на відміну від позивача, був практично незнайомий із Магомедом, і, крім трудових відносин, нічого їх не пов'язувало.
Також адвокатом було вказано на той факт, що Костянтином під час його роботи в концерні загалом було привласнено близько 40 000 євро з бюджету фірми, він неодноразово брав гроші з каси і жодним чином це бухгалтерськи не декларував. До прокуратури заяву на нього наш клієнт не подавав з міркувань родинних зв'язків. Однак відомо, що щодо Костянтина ведеться кримінальне розслідування за фактом відмивання грошей, розповсюдження наркотиків і ще кількох інцидентів, пов'язаних з іншими справами. Таким чином, той довід, що позивача було зараховано до програми захисту свідків саме через погрозу, яка нібито виходила від нашого клієнта, є спірним. Відповідно, строк позовної давності для пред'явлення вимоги про оскарження угоди давно минув.
На підтвердження сказаного адвокат посилався на свідчення деяких співробітників компанії та колишньої дружини Костянтина. Однак головного свідка, який був безпосередньо присутній при підписанні угоди, ще потрібно було розшукати. Адвокат виконав величезну роботу, щоб знайти його і зв'язатися з ним. Річ у тім, що цей співробітник уже протягом року не працював бухгалтером у фірмі нашого клієнта. Потім тривалий час категорично відмовлявся виходити з нами на зв'язок і тим паче давати свідчення в цій справі, боячись вплутатися в неприємну історію. Однак адвокат нашої канцелярії, який має величезний досвід спілкування зі свідками, зумів його переконати, і в день судового засідання він з'явився до суду. У своїх показаннях свідок також підтвердив близьке спілкування Костянтина і Магомеда до і після угоди, а також заявив, що в момент підписання, попри те, що Магомед перебував у кабінеті, жодного тиску з його боку на позивача не чинилося, не кажучи вже про будь-яку погрозу життю та здоров'ю. Ножа він також не бачив. Саме показання цього свідка стали визначальними для суду при винесенні рішення. І в результаті суд, заслухавши всі сторони, а також запрошених свідків, ухвалив рішення на користь нашого клієнта і відхилив вимоги позивача.
Ця історія є хорошим прикладом того, що наявність родинних зв'язків ще не привід влаштовувати родичів на роботу, а тим паче вести з ними спільний бізнес. Безумовно, існують і позитивні приклади. Але вони радше виняток, ніж закономірність. Якщо ж ви все-таки вирішилися на сімейний бізнес, то найкраще одразу убезпечити себе від подібних ситуацій і затвердити регламент роботи співробітників-родичів: їхні права, повноваження й обов'язки, описати процедури входу і виходу з бізнесу. Такий документ дозволить значною мірою уникнути надалі неприємних ситуацій.
Усі права захищені. У разі копіювання та републікації статті посилання на першоджерело є обов'язковим.
АДВОКАТСЬКА КАНЦЕЛЯРІЯ ПРЕДСТАВЛЯЄ ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТІВ НА ВСІЙ ТЕРИТОРІЇ НІМЕЧЧИНИ
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
