Для мешканки російської столиці Ольги подорож до Європи стала незабутньою. Але аж ніяк не завдяки визначним пам'яткам Німеччини чи особливій атмосфері німецьких міст. Із самого моменту перетину кордону Ольгу супроводжували поліцейські, а протягом двох тижнів оточували лише стіни слідчого ізолятора. Про те, що Ольга перебуває «у в'язниці», у нашому адвокатському бюро дізналися з дзвінка її сестри. Адвокати негайно взялися з'ясовувати обставини справи.
За два тижні до подорожі
Ольга — співробітниця одного з російських банків. Молода жінка з типовими для її покоління цінностями — незалежністю, статком. Заради першого була непогано оплачувана робота, заради другого — кредити, іпотечний і на купівлю автомобіля. Практично одразу після закінчення університету Ольга почала будувати кар'єру, і ні часу, ні особливого бажання подорожувати світом у неї не було. Та й грошей після всіх щомісячних платежів залишалося практично лише на харчування. Щоправда, кілька років тому Ольга була один день у Німеччині, але той день їй погано запам'ятався. А тут сталося так, що її друзі зібралися на вихідні до Фінляндії й умовили Ольгу поїхати з ними. У посольстві Фінляндії дивовижно швидко відкрили туристичну візу. Ольга зібрала сумку. І група молодих людей зручно розмістилася в кріслах літака. Подорож обіцяла бути веселою.
Після приземлення на паспортному контролі фінський прикордонник ввічливо привітав гостю землі суомі й попросив пройти до окремої кімнати. «Щось іде не так», — стривожилася Ольга, але ввічливість і уважність співробітників аеропорту додавали її тривозі нотки очікування якогось супер-призу. Але «Бінго!» того дня прозвучало не для неї. Прибулі поліцейські ввічливо, з привітним виразом у поглядах, повідомили Ользі, що вона перебуває в міжнародному розшуку, їй інкримінується близько тридцяти епізодів шахрайства й що її передадуть правоохоронним органам Німеччини, які, власне, і оголосили її в розшук. Ольга повідомила рідних у Росії про затримання й вирушила в «автобусний тур» Європою. Щоправда, раніше подорож малювалася їй у зовсім інших барвах.
Коли за справу береться адвокат
У поліції наші адвокати отримали матеріали справи Ольги, які навряд чи вмістилися б у дорожню сумку, з якою москвичка приїхала відпочивати. Їй інкримінувалося двадцять чотири епізоди шахрайства з використанням Інтернету. І це лише в одній федеральній землі. Загальну кількість епізодів точно підрахувати не вдавалося. Однак, судячи з Ольги — її реакції на ситуацію, манери поведінки, — шахрай був десь в іншому місці. Ольга ж навіть не усвідомлювала, що вона і сама стала жертвою шахрайства. Зрозуміти це вдалося нашим адвокатам лише після докладного інтерв'ю, під час якого, немов на сеансі психоаналітика, вимальовувалися все нові деталі, що дали змогу скласти більш чітку картину, ніж та, що малювалася Ользі та слідчим у поліції. Чотирма роками раніше Ольга відвідувала Берлін, але зв'язати минулу подорож із затриманням їй не дозволяла впевненість у тому, що поїздка мала суто діловий характер, та й була вона в Берліні разом із приятелем друга — бізнесменом середньої руки, Максимом. І приводів не довіряти йому, здавалося, не було. Усі нові запитання приносили все нові відповіді. І наші адвокати змогли скласти приблизну картину того, що могло статися, як Ольга могла стати шахрайкою в міжнародному розшуку.
Кілька років тому Ольга познайомилася з Максимом, товаришем свого друга. До речі, знайомство відбулося на дні народження останнього, що лише додало довірливості у стосунки. За келихом вина й розмовами про все Ольга дізналася, що Максим займається переганянням уживаних автомобілів із Німеччини до Росії та їхнім перепродажем. Бізнес не новий, але приносив серйозні гроші, от тільки надто багато забирала держава у вигляді митних зборів. До розмови про мито Максим і Ольга повернулися під час наступної зустрічі. І скарга на важке життя бізнесмена закінчилася діловою пропозицією з боку Максима. За триста євро Ольга мала поїхати разом із Максимом до Німеччини й оформити автомобіль на своє ім'я. Витрати на поїздку, звісно, теж брав на себе Максим. З його слів виходило, що російська митниця обдирає таких, як він, як липку, а якщо людина вперше ввозить автомобіль, то мито мінімальне. Ольга спокусилася.
Бізнес по-російськи
Її перша подорож до Європи виглядала так. Переліт до Берліна й увечері на купленому автомобілі у зворотний шлях, через Гельсінкі. Оглянути неосяжний Берлін Ользі тоді не вдалося навіть мигцем. Зате пощастило побувати у бюргерамті й банку. Друг Максима, що зустрів їх в аеропорту, пояснив нашій героїні, що для того, щоб оформити на неї автомобіль, необхідно зареєструватися й відкрити рахунок у банку. На той момент для реєстрації іноземця було достатньо лише орендаря квартири. І частину дня Ольга провела, отримуючи берлінську реєстрацію, а другу частину дня — відкриваючи рахунок у банку на підставі документа про реєстрацію. Про все з чиновниками й службовцями домовлявся друг Максима. Ользі потрібно було лише ставити підписи. Коли всі документи були отримані, автомобіль уже чекав на Максима з Ольгою, і тепер уже партнери по бізнесу вирушили назад. Щоправда, після прибуття Максим заплатив Ользі лише сто євро й зник із горизонту. Був 2013 рік.
Поки Ольга працювала в банку з клієнтською базою, хтось невідомий, як можна здогадатися, отримав ольжину банківську картку і пін-код. І влітку 2013 року на eBay з'явилися численні акаунти з іменами, у яких обігравалося ім'я «Ольга». Як пізніше вдалося з'ясувати нашим адвокатам, усі акаунти було зареєстровано з різних IP-адрес, але рахунок для всіх операцій був один — Ольжин. Торгівля тривала близько місяця. Пропонувалися речі — переважно побутова техніка — середньою вартістю близько тисячі євро. Наївні покупці переказували гроші, товару ж не отримували. Щойно сума з'являлася на рахунку, хтось одразу знімав її через банкомат. У результаті лише в Берліні загальна сума збитків жертв шахрайства перевалила за тридцять тисяч євро. Не отримавши товару й перестаючи отримувати відповіді на свої листи, покупці зверталися зі скаргою на eBay. Інтернет-аукціон перенаправляв скарги до банку. Банк заблокував рахунок через підозрілість операцій. Наші адвокати не сумнівалися у невинуватості Ольги. Потрібно було переконати в цьому слідство.
Судячи з матеріалів справи, слідство не надто досягло успіху в розслідуванні. Не було перевірено, хто мешкає або хто є орендарем квартири, де була зареєстрована Ольга.
Судячи зі строків перебування в Німеччині у 2013 році, Ольга ніяк не могла отримати банківську картку й пін-код. Поліція не перевірила IP-адреси, з яких реєструвалися акаунти. За запитом наших адвокатів із місця роботи Ольги було отримано виписки про використання банківської системи через її персональний код. З цього випливало, що в ті дні, коли хтось знімав гроші в банкоматі, вона перебувала на своєму робочому місці. На підставі цих даних було вирішено звернутися до слідчих із метою перевірки дій поліції та законності тримання нашої клієнтки під вартою. Згідно з §263 Кримінального кодексу Німеччини, Ользі загрожував строк тюремного ув'язнення до п'яти років.
Під час попереднього засідання сторона обвинувачення висунула аргументи на користь вини Ольги на підставі того, що вона вміє читати, і слово «Банк» мало бути їй зрозуміле, а отже, вона усвідомлювала свої дії. Однак це був єдиний аргумент, висунутий слідством, якому суд віддав перевагу перед доводами наших адвокатів. Рішенням суду справу за цими епізодами було закрито. Але ситуація ускладнювалася тим, що в іншій федеральній землі теж було порушено справу за фактом шахрайства з використанням рахунку Ольги. І було винесено судове рішення про стягнення штрафу в розмірі двох тисяч євро. Щоб скасувати це рішення, Ользі потрібно було залишитися в Берліні на тривалий час. Але ольжина «поїздка на вихідні» перетворилася для неї на кошмар на батьківщині. Ольгу звільнили з роботи через прогули, банк розпочав процедуру вилучення квартири, що перебувала в заставі, запідозривши Ольгу в тому, що вона подалася в бігу. А її сестрі телефонував Максим. Він якось дізнався про неприємності Ольги й вирішив попередити, що якщо Ольга почне називати імена, їй буде погано. Тому чекати, поки з неї знімуть звинувачення в іншій землі, Ольга не могла й вирішила заплатити штраф. До того ж після часу, проведеного у в'язниці, від нього залишилася не така велика сума.
Шкода, що Ользі не вдалося насолодитися краєвидами Гельсінкі, а Берлін вона бачила лише з вікна таксі, яке відвозило її в аеропорт із нашого адвокатського бюро. Але й Ольга, і наші адвокати були раді, адже справедливість перемогла стосовно невинної. Сподіваємося, що винних вона теж не обійде стороною. Усі імена ймовірних шахраїв було передано слідству.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
