«Що сходить з рук злодіям, за те дрібних злодюжок б'ють».
І. Крилов
Дрібні крадіжки, на жаль, доволі часте явище, яке стає причиною звернення клієнтів, що потребують юридичної допомоги, до нас. Відповідно, ця сфера належить до одного з найпоширеніших напрямів діяльності нашого адвокатського бюро. Показово, що предметами крадіжки можуть бути як дорогі прикраси, предмети одягу та взуття, а іноді й продукти харчування вартістю до 5 євро. При цьому причини вчинення цих правопорушень завжди різні, і вони вчиняються найрізноманітнішими категоріями осіб. У своїй професійній діяльності ми завжди намагаємося утримуватися від філософських суджень про мотиви, що спонукають людей ризикувати власною свободою, спокоєм, часом заради зовсім несуттєвої матеріальної вигоди. Представляючи інтереси клієнтів, адвокати нашого бюро намагаються абстрагуватися від суб'єктивних уявлень про добро і зло і в будь-якому разі забезпечити гуманне і справедливе ставлення до правопорушника. У випадку, коли він справді має понести покарання, останнє має бути співмірним із тяжкістю скоєного.
Згідно з законодавчими нормами, під крадіжкою розуміється викрадення чужого майна. При цьому однією з найбільших спокус, що підштовхують людину до вчинення крадіжки, є припущення, що про вчинений проступок ніхто не дізнається. У зв'язку з цим, за статистичними даними, крадіжки є одним із найпоширеніших злочинів, що вчиняються особами абсолютно різного віку і різного соціального статусу по всьому світу, зокрема й у Німеччині. Як ми вже згадували в наших статтях, магазинні крадіжки — особливий різновид злодійства, за якого вчиняється неозброєне (безконфліктне) розкрадання товару в магазинах роздрібної торгівлі. Попередником магазинних крадіжок було лавкове та ринкове злодійство, що виникло з появою перших вуличних ринків. Нового розвитку це явище набуло з поширенням мережевої, великомасштабної роздрібної торгівлі.
Кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки передбачена §§242-248 Кримінального кодексу Німеччини (Strafgesetzbuch, StGB). Крадіжку можна вчинити лише умисно. Умисел — це необхідна суб'єктивна ознака крадіжки. За недоведеності умислу незаконного привласнення викраденої речі обвинувачений не може бути засуджений за вчинення крадіжки. Так, якщо викрадач переконаний, що має право на присвоєну ним річ, він не підлягає кримінальному покаранню. У цьому випадку він може бути притягнутий лише до цивільно-правової відповідальності. Покарання за крадіжку залежить від кваліфікації злочину, мотивів його вчинення та наслідків. Кримінальне покарання за крадіжку без обтяжуючих обставин (§242 StGB) може обмежитися невеликим грошовим штрафом. Крадіжка, вчинена за наявності обтяжуючих обставин (§243 StGB), карається позбавленням волі на строк від трьох місяців до 10 років. У цьому випадку застосування грошового штрафу виключене. На жаль, як це особливо часто буває у випадку з магазинними крадіжками, людям властиво недооцінювати серйозність того, що відбувається, і вважати, що за «вкрадену дрібничку» ніхто й поліцію не викликатиме. На жаль, для правопорушників це далеко не так. Про один із курйозних випадків із нашої практики, коли ми захищали інтереси подружньої пари, назвімо їх Марина та Ігор, які потрапили на крадіжці в універсальному магазині, ми розповімо вам у цій статті.
Історія клієнтів: пара штанів у сумці чоловіка
Чоловік і дружина переїхали до Німеччини близько року тому, вони ще не повністю освоїлися з місцевими порядками, правилами та звичаями, через що періодично потрапляли в халепу. Тим не менш, будучи за фахом лікарями, вони змогли знайти роботу за спеціальністю і перебували на випробувальному строку в одній із приватних німецьких клінік. Усе, здавалося б, складалося добре, аж поки з ними не стався прикрий інцидент в одному з універсальних магазинів торгової марки Real. Подружжя прийшло до магазину купити одяг і взуття на кожен день для роботи, а також усілякі дрібнички по господарству. Часу в пари було достатньо, вони неквапом перебирали наявні моделі сорочок, потім перейшли до штанів. Нікому, зокрема й самій Марині, напевно, зараз незрозуміло, що спонукало її вчинити подібну дію, але вона, обравши відповідну чоловікові пару штанів, недовго думаючи, поклала їх у особисту сумку свого чоловіка.
На біду наших клієнтів, це не залишилося непоміченим для охоронця, який чергував у магазині. Він уже давно спостерігав за парою, яка здалася йому підозрілою і провела в магазині бюджетних товарів уже понад годину. Більш того, подальша поведінка Марини зовсім спантеличила чесного німецького громадянина. Коли охоронець рушив до Ігоря, який збирався з неоплаченими штанями покинути магазин, його дружина намагалася сховатися, вдати, що вона стороння людина. Дивно, але під час розмови з охоронцем вона «як на духу» заявила, що взагалі не має до «цього чоловіка» жодного стосунку. Все було б дуже смішно, якби не було так сумно. Охоронець виявив професійну витримку, він чемно вислухав «спійманих» клієнтів, зробив відповідні записи, зняв копії документів, що посвідчують особу затриманих, і сказав лише, що повідомить про інцидент у відповідні органи, тобто в поліцію.
Подружжя, з наївності, спочатку взагалі не надало значення цьому випадку. Вони були зайняті інтенсивною роботою в приватній клініці і дуже сподівалися на успішне для них завершення випробувального строку. Біда постукала в дім несподівано — буквально через три тижні безтурботному подружжю прийшов обвинувальний висновок із суду.
Робота адвоката: захист у суді, а не на досудовій стадії
Ситуація вже виглядала більш ніж серйозно, і Марина та Ігор звернулися до нас у надії на те, що ми допоможемо вирішити проблему, що виникла. Тут на кону стояла не лише репутація подружжя, а й їхня майбутня робота. Інформація про порушення проти новоспечених співробітників кримінальної справи навряд чи вселила б упевненість у німецького роботодавця. Оскільки нам дозволили представляти інтереси лише одного з обвинувачених, за погодженням із подружжям ми взялися надавати юридичну допомогу Марині.
Отже, запросивши матеріали справи, адвокат нашого бюро з'ясував, що нашу клієнтку звинувачували в крадіжці одягу на суму 29 євро. За цей проступок їй загрожувала відповідальність згідно з §242 StGB, а саме грошовий штраф або позбавлення волі на строк до 5 років. Оскільки подружжя звернулося до нас уже після отримання обвинувального висновку від суду, для нас було очевидно, що закрити справу на стадії досудового розгляду, на жаль, не вдасться. Тому ми розпочали активну підготовку до захисту інтересів нашої клієнтки в суді. Ми порадили Марині зізнатися суду у скоєному, оскільки це могло б підтвердити її каяття у вчиненому проступку і переконати суддів пом'якшити покарання. Крім того, адвокат нашого бюро виклав у суді, що:
- цей проступок справді було вчинено без злого умислу, навпаки — «через дурість»;
- предметом крадіжки був товар невеликої вартості;
- жінка вперше в житті вчинила проступок, покарання за який передбачене кримінальним кодексом Німеччини;
- Марина глибоко розкаюється і ніколи не повторить таких правопорушень у майбутньому.
Підсумок: штраф 50 євро замість судимості
Перелічені вище, а також інші переконливі доводи були взяті судом до уваги при винесенні рішення. На щастя, цього разу Марині з нашою допомогою вдалося «відбутися легким переляком». Справу було закрито згідно з §153а Кримінально-процесуального кодексу Німеччини (Strafprozessordnung — StPO) через малозначність вчиненого злочину, а Марина мала сплатити штраф у розмірі 50 євро.
Висновок
Ми щиро сподіваємося, що цей неприємний досвід стане хорошим уроком для нашої клієнтки та для її чоловіка. Німеччина — це правова держава, в якій шанують і дотримуються закону. Як іммігранти, так і туристи зобов'язані дотримуватися правил країни, благами якої вони користуються. Тому радимо вам ніколи не «гратися» з тим, що вам здається несуттєвим, але заборонено законом. А якщо раптом із вами чи вашими близькими подібний казус стався, радимо не відкладаючи звертатися до досвідчених адвокатів, здатних допомогти вам у непростій життєвій ситуації.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
