Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на спілкування з дитиною, участь у її вихованні та вирішенні питань здобуття дитиною освіти. Той з батьків, з ким проживає дитина, не повинен перешкоджати спілкуванню дитини з іншим з батьків, якщо таке спілкування не завдає шкоди фізичному й психічному здоров’ю дитини, її моральному розвитку.
Усі питання, що стосуються виховання та освіти дітей, вирішуються батьками за їхньою взаємною згодою, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням думки дітей. Батьки за наявності розбіжностей між ними мають право звернутися за вирішенням цих розбіжностей до органу опіки та піклування або до суду. Місце проживання дітей у разі роздільного проживання батьків встановлюється угодою батьків. За відсутності угоди спір між батьками вирішує суд, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їхньої думки.
Такими є норми законодавства, у яких, здавалося б, усе ясно й зрозуміло. Однак на практиці все може виглядати зовсім інакше.
До нашого адвокатського бюро звернувся чоловік — назвемо його Юрій — і заявив, що дружина хоче забрати в нього дитину. З бесіди з клієнтом з’ясувалося таке. Юрій — пізній переселенець, має два громадянства. У зв’язку з цим він може безперешкодно проживати як у Німеччині, так і в Росії. У Росії в нього живе подруга, і він має там власну квартиру. Якийсь час Юрій проживав у Росії разом зі своєю подругою, але в зареєстрованому шлюбі вони не перебували. Потім у них народилася донька. Юрій офіційно визнав своє батьківство. Вони планували укласти шлюб і переїхати на постійне проживання до Німеччини. Але... як то кажуть, людина припускає, а доля розпоряджається — подруга Юрія мала власне туристичне бюро й примудрилася створити собі фінансові проблеми. Щодо неї велося кілька кримінальних справ. У зв’язку з цим виїхати з Росії вона не могла, та й з укладенням шлюбу не поспішала. Вочевидь, вагітність і народження дитини були не зовсім доречними. З дня народження доньки догляд за нею здійснював Юрій — його співмешканка перебувала в глибокій депресії. Після того як жінка оговталася від хвороби, вона заявила, що має вийти на роботу — потрібно було якимось чином вирішувати «фінансову кризу». Юрій не заперечував — з доглядом за донькою він успішно справлявся: годував її, гуляв, купав... Загалом повністю займався вихованням доньки. Але фінансові проблеми не розв’язувалися, тому Юрій запропонував своїй подрузі доручити догляд за донькою бабусі — матері подруги, а сам він влаштується на роботу. Подруга й бабуся погодилися, і в липні 2012 року Юрій влаштувався на роботу. Але ситуація не покращувалася, а навпаки, погіршувалася — за словами подруги, на її адресу почали надходити погрози від її кредиторів. Вона почала пізно повертатися з роботи, завжди була роздратованою. У Юрія з’явилися підозри, що в неї є інший чоловік. Потім вона заявила Юрію, що побоюється за життя доньки, і запропонувала йому виїхати з нею до Німеччини. Коли справа «розрулиться», вона дасть йому знати. У листопаді 2012 року Юрій з донькою виїхав до Німеччини.
Так минуло 2 місяці. Увесь цей час вони спілкувалися по телефону. Але Юрію було якось неспокійно. У січні він вирішив навідати матір своєї доньки й поїхав до Росії. У своїй квартирі він застав свою подругу з іншим чоловіком. Звісно, стався скандал, і Юрій вигнав «даму свого серця» зі своєї квартири. Донька в цей час перебувала в Німеччині з його матір’ю. Він знав (зі слів своєї подруги), що їй та її родичам надходять погрози з боку кредиторів, а тому побоювався за життя доньки. У березні він повернувся до Німеччини. Зв’язок з подругою по телефону підтримувався — вона погоджувалася з тим, що донька перебуватиме з батьком у Німеччині. Але потім щось сталося — що саме, Юрій не знав. Але мати доньки почала в телефонних розмовах наполягати на тому, щоб він повернув їй дитину. Вона заявила йому, що збирається подати в Росії позов до суду про визначення місця проживання доньки з нею. Крім того, вона погрожувала подати заяву до правоохоронних органів Німеччини про повернення дитини їй.
З цим Юрій і прийшов до адвоката. Поговоривши з клієнтом і отримавши від нього доручення, адвокат підготував і направив позовну заяву до суду Німеччини про визначення місця проживання дитини з батьком. Суд Німеччини, ознайомившись з позовом, направив запити до Росії й на підставі отриманих відповідей роз’яснив, що не може розглядати цей позов, оскільки мати дівчинки раніше звернулася до російського суду з позовом про визначення місця проживання дитини з нею, дівчинка є громадянкою Росії й перебуває на території Німеччини нетривалий час, її батьки не перебувають у шлюбі. Як з’ясувалося, подруга Юрія свої погрози висловлювала не голослівно — вона не просто збиралася подати позов, вона його вже подала. Але адвокату про це стало відомо вже після звернення до суду Німеччини. Прийняти й розглянути позовну заяву суд Німеччини міг лише за наявності дуже серйозних причин і за умови, що дитина перебуває на території Німеччини не менше року. У цьому випадку ця умова не була виконана. Адвокату довелося, з метою економії коштів клієнта, відкликати свою позовну заяву.
А далі події стали розвиватися дуже швидко — подруга Юрія приїхала до Німеччини (як їй це вдалося за наявності кримінальних справ, які велися щодо неї, нам невідомо), мотивуючи це тим, що, по-перше, вона скучила за донькою, а по-друге, хотіла серйозно поговорити з Юрієм. Пробувши в Німеччині два дні, вона... зникла разом з донькою. І тоді нам стало відомо, що російський суд уже розглянув позов і ухвалив рішення, визначивши місце проживання дитини з її матір’ю. Рішення набрало законної сили. Клієнт про це знав, але адвокату нічого не повідомив. Також нам стало відомо, що прокуратурою в Німеччині було порушено кримінальну справу за фактом незаконного утримання дитини батьком. Але коли мати забрала доньку, Юрій сам подав до правоохоронних органів заяву, повідомивши про те, що мати забрала дитину. Справу щодо нього було закрито.
Законодавство як Росії, так і Німеччини передбачає, що батьки мають право укласти в письмовій формі угоду про порядок здійснення батьківських прав тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Якщо батьки не можуть дійти згоди, спір вирішує суд на вимогу батьків (одного з них). Суд, за обов’язкової участі органу опіки та піклування, має право визначити порядок здійснення батьківських прав на період до набрання законної сили судовим рішенням. У розказаній нами історії мати дитини скористалася своїм правом і звернулася до суду; суд ухвалив рішення на її користь. Підстав для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, у нас не було, оскільки інформація про те, що дитині в Росії щось загрожує, не була підтверджена доказами — ми знали про це лише зі слів клієнта. Як з’ясувалося, звертаючись до російського суду, мати такої інформації не подавала.
Кодекс професійної етики адвоката встановлює обов’язкові для кожного адвоката правила поведінки під час здійснення адвокатської діяльності, засновані на моральних критеріях і традиціях адвокатури, на міжнародних стандартах і правилах адвокатської професії. Так, виконуючи доручення, адвокат виходить із презумпції достовірності документів та інформації, наданих довірителем, і не проводить їх додаткової перевірки. Якщо після прийняття доручення виявляються обставини, за яких адвокат не мав права приймати доручення, він повинен розірвати угоду.
Так сталося й у цьому випадку — клієнт надав адвокату не зовсім достовірну інформацію про стан справ. Якби адвокату із самого початку було відомо про рішення російського суду, що набрало законної сили, він обмежився б проведенням консультації клієнта, роз’яснивши йому стан справ.
Із практики нашого бюро
Усі питання, що стосуються виховання та освіти дітей, вирішуються батьками за їхньою взаємною згодою, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням думки дітей.
У наших статтях ми постійно наголошуємо на тому, що запорука успіху у вирішенні проблеми клієнта значною мірою залежить від взаємної довіри між адвокатом і клієнтом. Це, можна сказати, є ключовим моментом у стосунках між ними. Ми розуміємо, що нашим клієнтам не завжди вистачає сміливості повністю розкритися перед адвокатом. Однак без допомоги клієнта, без детального викладення ним усіх обставин справи адвокат не має можливості допомогти йому вирішити проблему. Взаємна довіра, чесність, досвід і професіоналізм — ось складові, що ведуть до успішного вирішення будь-якої проблеми. Цією статтею ми ще раз хочемо сказати нашим клієнтам: якщо ви вирішили довіритися адвокату, майте мужність іти до кінця, не ускладнюйте ситуацію, що виникла, недомовками.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
