«Лінь і непорозуміння роблять у світі незрівнянно
більше зла, ніж злоба і коварство»
Постійний дозвіл на проживання
Niederlassungserlaubnis, на відміну від звичайного дозволу на проживання, видається безстроково і не прив'язана до конкретної мети перебування в Німеччині.
Йоганн Гете
Іноземці, які твердо вирішили іммігрувати, найчастіше обирають території з міцною економікою, високим рівнем соціальної захищеності громадян і розвиненими відносинами з іншими державами. Під цей опис підпадає більша частина єврозони, з великою перевагою на користь країн-засновниць Європейського Союзу. Дозвіл на проживання в Німеччині — от заради чого більшість мігрантів прагнуть потрапити на цю частину континенту. Важливо чітко розуміти різницю між дозволом на проживання і шенгенською візою. Дозвіл на проживання в країні з юридичної точки зору — це документ, який легалізує статус іноземного громадянина на території цієї країни, дозволяючи йому перебувати в ній певний тривалий проміжок часу (у деяких випадках — і необмежений строк) і користуватися більшістю прав у країні нарівні з місцевими жителями. Дозвіл на проживання в країні поділяється на: постійний і тимчасовий. Найпопулярніші цілі, які дозволяють отримати дозвіл на проживання на обмежений строк (Aufenthaltserlaubnis):
навчання: мовна школа, здобуття вищої освіти, практика;
робота: пошук роботи, робота за контрактом, наукова діяльність, власний бізнес;
сімейні обставини: возз'єднання сім'ї;
гуманітарні причини — окрема категорія, яка має право на отримання дозволу на проживання у ФРН, — біженці та контингентні переселенці. У такому випадку заявнику найчастіше потрібно довести, що його переслідують на батьківщині за політичні, релігійні чи інші переконання. Довести це не завжди просто, але, отримавши дозвіл на проживання, біженець може розраховувати на підтримку держави (безоплатне навчання, проживання, кошти на харчування тощо).
Далеко не в кожному випадку тимчасовий дозвіл на проживання дає необмежене право на роботу. Ця інформація також міститься в Aufenthaltstitel — документі, що підтверджує відповідний статус.
Наступною сходинкою до натуралізації є постійний дозвіл на проживання (Niederlassungserlaubnis). Як правило, отримати постійний дозвіл на проживання можна після п'яти років постійного перебування на території ФРН. Однак і тут бувають винятки — існують деякі імміграційні програми, які дозволяють заявнику-іноземцю за «єврейською еміграцією» у разі позитивного рішення відразу ж отримати в Німеччині постійний дозвіл на проживання, або, у випадку шлюбу з громадянином Німеччини відповідно до §28 Aufenthaltsgesetz, претендувати на отримання постійного дозволу на проживання вже через 3 роки спільного проживання в Німеччині. Постійний дозвіл на проживання (ПМП) надає іноземцям такі самі права, як і громадянам Німеччини, крім права брати участь у виборах до органів державної влади та обіймати державні посади (наприклад, у поліції чи збройних силах). Також, маючи на руках статус ПМП, можна перебувати за межами Німеччини та Євросоюзу не більше 6 місяців на рік, щоб не потрапити під дію §51 Aufenthaltsgesetz. Більше того, власник ПМП Німеччини може виїхати на постійне місце проживання в будь-яку іншу країну європейської зони, у тому числі з метою працевлаштування (за умови дотримання імміграційних правил країни працевлаштування).
Кожен випадок отримання відповідного дозволу на проживання має суто індивідуальний характер. Кожна справа має свої особливості, та й так званий «людський фактор» ніхто не скасовував. Тому, навіть якщо вам здається, що перешкод для отримання заповітного статусу немає, краще звернутися до фахівця за консультацією, щоб він перевірив комплект відповідних документів, надав необхідні пояснення та інформацію, у тому числі супроводив вас на бесіді у відомстві у справах іноземців (Ausländerbehörde). Важливо розуміти, що від правильно зібраного комплекту документів і заповненої заяви залежить результат кожної окремої правової справи. Набагато простіше і правильніше з самого початку знизити ризики виникнення проблем, ніж вирішувати ці проблеми в міру їх виникнення… Пам'ятайте — законодавець надає чиновнику право ухвалювати рішення на власний розсуд (Ermessen).
Не є рідкістю, що до нашого адвокатського бюро звертаються клієнти, у яких виникли проблеми вже після отримання першого дозволу на проживання в країні. Про один із таких випадків із нашої різноманітної адвокатської практики ми розповімо в цій статті.
Якось до нас звернулася клієнтка — назвемо її Олена — яка на той момент перебувала в абсолютно розгубленому стані. Історія її життя була досить цікавою — Олена народилася і виросла в Москві, дуже багато подорожувала, як у справах, так і у вільний від них час. В одній із ділових поїздок дівчина познайомилася з Крістофером, громадянином Великої Британії. Молоді люди, пожив якийсь час «на два будинки», вирішили, що настав час десь оселитися і «звити сімейне гніздечко». Отже, Крістофер і Олена одружилися і вирішили переселитися до Німеччини. У Німеччині було простіше й дешевше купити затишний будинок для сім'ї, тим більше, що компанія Крістофера розширювала бізнес, і в новому офісі в Берліні потрібен був керуючий менеджер. Спочатку все йшло «як по маслу», сім'я жила в невеликому двоповерховому будинку за 15 км від Берліна. Крістофер приступив до роботи на новій посаді, а Олена доглядала за будинком і двома близнюками, що незабаром народилися, отримуючи невеликий дохід від оренди московської квартири, що залишилася в неї. Здавалося, життя протікало у спокійному звичному руслі, поки не «вдарив грім». Олена, як звичайно, перевіряла пошту і побачила запрошення до відомства у справах іноземців. Вона мала з'явитися до державної установи вже наступного тижня. Справа в тому, що після приїзду до Німеччини дівчина отримала дозвіл на проживання строком на три роки. Однак, що саме в ньому було зазначено і які права він надавав, ніхто особливо не задумувався. Строк дозволу на проживання підходив до кінця, і що робити далі, Олена не знала. Вона прийшла з усіма документами до нас, оскільки потребувала кваліфікованої юридичної допомоги.
Адвокат, який спеціалізується на міграційному праві, негайно приступив до перевірки документів, наданих нашою клієнткою. З одного боку, згідно з чинним міграційним законодавством, дружина громадянина Великої Британії могла безперешкодно проживати зі своїм чоловіком і в іншій країні Євросоюзу, у цьому випадку — у Німеччині. Однак у випадку з нашою клієнткою все виявилося зовсім не так просто й прозоро. Як з'ясувалося, у момент отримання нею дозволу на проживання співробітником Ausländerbehörde було допущено помилку: дозвіл на проживання їй було видано не як дружині громадянина однієї з країн Євросоюзу, а «з гуманітарних міркувань». Звісно, цей статус накладав на неї багато вимог та обмежень. Олена не звернула вчасно увагу на цю помилку, а тепер це загрожувало тим, що за відсутності доказів дійсних підстав перебування в країні дозвіл на проживання на новий строк міг не бути виданий.
Насамперед ми заспокоїли клієнтку і запевнили її в тому, що неодмінно зробимо все можливе для збереження в неї легального статусу перебування в Німеччині. Потім ми перенесли запрошення до Ausländerbehörde на тиждень, щоб підготуватися до цього візиту й зібрати необхідні документи. Нарешті, ми, не зволікаючи, приступили до збору повного комплекту підтверджуючих документів, що надають Олені право на довгострокове проживання на території ФРН. Таким чином, ми зробили все необхідне, щоб під час особистої розмови з чиновником відомства у справах іноземців не виникло жодних сумнівів у законності та обґрунтованості заяви нашої клієнтки про надання їй нового дозволу на проживання. Нам зовсім не здається очевидним, чим міг би закінчитися самостійний візит Олени до відомства — вона практично не володіла німецькою мовою, крім того, дуже сильно нервувала. Звісно, усі ці чинники могли б зіграти не на її користь.
Адвокат нашого бюро, який має великий досвід роботи з чиновниками різних відомств Німеччини, спокійно й чітко пояснив ситуацію. Первісний дозвіл на проживання «з гуманітарних міркувань» був виданий нашій клієнтці, судячи з усього, помилково. Наразі в неї були всі законодавчі підстави для отримання нового дозволу на проживання як дружини громадянина Євросоюзу і матері двох спільних із ним дітей. Адвокат надав усі підтверджуючі документи, а також вказав правильні формулювання і відомості у відповідній заяві. Крім того, нашою правовою позицією було те, що в разі отримання письмової відмови у видачі нового дозволу на проживання від відомства ми були готові захищати права нашої клієнтки в суді.
Як ми й очікували, після деякого замішання чиновниця погодилася з нашими незаперечними доводами і ухвалила рішення про видачу нового дозволу на проживання для Олени строком на п'ять років, тепер уже за правильними підставами. Радість нашої клієнтки та її чоловіка не мала межі — адже нашу своєчасну участь заощадила жінці купу часу й нервових клітин. Ми від щирого серця бажали Олені та її щасливій сім'ї щастя й подальших успіхів у благополучній і стабільній Німеччині. А якщо справа торкнеться вирішення таких питань, як отримання безстрокового дозволу на проживання, а потім і громадянства ФРН, ми завжди залишаємося до послуг Олени, її рідних і близьких, а також інших наших клієнтів.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
