Усі, кому в Німеччині надається статус пізнього переселенця, повинні пройти через спеціальний табір, розташований у місті Фрідланд. Тому після прибуття до Німеччини пізнім переселенцям необхідно з'явитися в табір. На території Німеччини оформляється свідоцтво про реєстрацію. Після успішного завершення процедури реєстрації новоприбулих переселенців остаточно присвоюється параграф, за яким їм належить жити в Німеччині, і видається призначення з розподілом на постійне місце проживання до конкретної федеральної землі. Основною метою процесу адміністративного призначення місця проживання є рівномірний розподіл фінансового та іншого навантаження щодо прийому переселенців на кожну федеральну землю. Ця квота залежить від фінансових можливостей кожної федеральної землі, оскільки практично кожна сім'я переселенця, яка прибула до Німеччини, відразу стає отримувачем соціальних виплат — деякі тимчасово, а деякі назавжди. Якщо переселенці, які претендують на соціальну допомогу, оселятимуться там, де їм захочеться, це спричинить нерівномірне навантаження на соціальні каси. Також квота визначається з урахуванням чисельності населення кожної федеральної землі Німеччини. Крім того, причиною закріплення тимчасового місця проживання за пізніми переселенцями є те, що законодавець прагне не допустити великої концентрації переселенських сімей в одних місцях, що сприяє швидшій інтеграції переселенців у країні. Таким чином, переселенці обмежені у праві вибору місця проживання, поки вони отримують соціальну допомогу.
Зміна місця проживання можлива лише за умови працевлаштування на постійну роботу на новому місці з урахуванням того, що вони будуть здатні забезпечувати себе самостійно. В іншому разі, за переїзду до іншої федеральної землі, переселенця можуть позбавити будь-якої фінансової підтримки і зобов'язати повернутися назад до місця приписки.
Постійний дозвіл на проживання
Niederlassungserlaubnis, на відміну від звичайного дозволу на проживання, видається безстроково і не прив'язана до конкретної мети перебування в Німеччині.
Таке саме правило діє і щодо єврейських емігрантів, які переїжджають на територію Німеччини на підставі спрощеного порядку прийому в країну. Маргарита (ім'я змінено) разом практично з усіма членами своєї сім'ї єврейської національності кілька років тому, отримавши статус єврейських емігрантів, переїхала до Німеччини. При розподілі сім'ю Коновалових (прізвище змінено) було направлено в землю Бранденбург. Кілька років уся сім'я — Маргарита, її батьки, бабуся і дідусь — жили в одному невеликому містечку, маючи раніше отриманий при в'їзді безстроковий дозвіл на проживання. Роки минали, Маргарита подорослішала, і настав час шукати роботу. Оскільки в окрузі не було жодної підхожої роботи, дівчина звернула свій погляд на Берлін, який славиться багатим ринком праці та широким вибором вакансій. І незабаром вона знайшла там роботу і переїхала. Оскільки робота добре оплачувалася, і вона з фінансової точки зору стала незалежною від держави, це дало їй право на зміну місця проживання і переселення до іншої федеральної землі Німеччини. Через деякий час, на превелике горе всієї сім'ї, бабуся, а потім незабаром і дідусь Маргарити померли. Таким чином, її батьки залишилися зовсім самі й почувалися одинокими. Крім того, батько Маргарити став інвалідом. Йому встановили важкий ступінь інвалідності, тому матері було важко впоратися самій. Не дивно, що батьки почали задумуватися про переїзд до дочки в Берлін, адже вона могла б допомагати доглядати за батьком, і сім'я могла б возз'єднатися.
І в якийсь момент батьки дівчини подали заяву до відомства у справах іноземців міста їхнього проживання, щоб отримати дозвіл переїхати до дочки. Однак у них отримали відмову. В обґрунтування відмови відомство посилалося на відсутність у батьків засобів до існування і вказувало на приписку про проживання переселенців лише в закріпленому за ними місці проживання. Саме це й стало причиною того, що сім'я звернулася до нашого адвокатського бюро за допомогою у питанні скасування щодо них обмеження у праві вибору місця проживання.
Діючи від імені та в інтересах сім'ї Коновалових, наш адвокат направив до компетентного відомства офіційний лист, у якому відомство повідомлялося про оскарження ухваленого ним рішення щодо наших клієнтів. У листі адвокат вказував на необхідність скасування обмеження та дозволу на зміну місця проживання. А також на те, що з урахуванням інтересів, потреб і, перш за все, наявних особливих обставин, цю справу слід розглядати як особливий випадок, що заслуговує на скасування наявного обмеження. У зв'язку з цим адвокат зазначив, що батько Маргарити має важкий ступінь інвалідності, а мати самотужки не справляється з доглядом за ним і потребує допомоги дочки. Крім того, умови в будинку в Бранденбурзі, де вони наразі проживають, не розраховані на людей з інвалідністю, які пересуваються за допомогою інвалідного крісла: у будинку відсутній ліфт, а також з'їзні дорожки. Крім усього іншого, наші клієнти, якщо отримають дозвіл на переїзд до іншої федеральної землі, не мають претензій до держави щодо соціальної допомоги, оскільки їхня дочка працює на високооплачуваній роботі й готова утримувати обох батьків. Крім того, батьки вже похилого віку, і думка про те, що вони мають провести залишок свого життя далеко від дочки, є для них нестерпним стражданням.
На підтримку нашої позиції адвокат посилався на рішення, ухвалене Федеральним адміністративним судом Німеччини (Bundesverwaltungsgericht, Urt. v. 15.01.2013, BVerwG 1 C 7.12). Суд відштовхувався від конституційних свобод людини, закріплених у статті 2 абз. 2 Конституції Німеччини (Grundgesetz). І оскільки обмеження місця проживання є суттєвим вторгненням у конституційні права людини, то суд у своєму рішенні встановив, що безстроковий дозвіл на проживання єврейського емігранта може бути обмежений відомством у справах іноземців лише після проведення попередньої перевірки його пропорційності. При цьому обмеження є непропорційним, якщо його тривалість перевищує 12 років, єврейський емігрант досяг пенсійного віку і тому вже з причин, які від нього не залежать, не в змозі забезпечити своє утримання, а його близькі родичі проживають за межами землі чи округу, який він не має права залишати. Для визнання непропорційності наявність усіх підстав необов'язкова, достатньо виконання хоча б однієї. У нашому ж випадку клієнти відповідали абсолютно всім передумовам, зазначеним у рішенні. Таким чином, обмеження щодо них є непропорційним, а отже, воно має бути скасоване.
Відомство у справах іноземців, узявши до уваги описані адвокатом конкретні життєві обставини сім'ї, визнало обмеження місця проживання в цьому випадку непропорційним і надало свій дозвіл на зміну місця проживання. Уже незабаром щаслива сім'я об'єдналася і жила в Берліні.
Цей приклад із практики нашого адвокатського бюро демонструє, що лише кваліфікований адвокат, який має багаторічний досвід і регулярну практику з тих чи інших питань, зможе юридично грамотно подати наявні у справі факти й особливі обставини, що підтверджують правомірність Ваших вимог і обґрунтовують Вашу правову позицію.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
