Останнім часом до нашого адвокатського бюро часто звертаються наші співвітчизники з числа пізніх переселенців із запитаннями про можливість зміни параграфа з 7 на 4. Спробуємо дати пояснення з цих питань на підставі судової практики та роз'яснень, наданих фахівцями.
Використовувані поняття (матеріал взято з Вікіпедії — вільної енциклопедії).
Умови отримання статусу
Статус пізнього переселенця вимагає підтвердження німецької національності, постійної прихильності німецькій культурі та володіння німецькою мовою на сімейному рівні (§ 6 BVFG).
Пізні переселенці (Aussiedler — переселенець, з 1993 року — Spätaussiedler — пізній переселенець) — особи німецької національності чи німецькі громадяни, що підпадають під дію Закону «Про вигнаних осіб та біженців», прийнятого в 1953 році, а також члени їхніх родин, які переселилися до Німеччини на постійне проживання в рамках процедури прийому за цим Законом.
Нащадки — особи, що походять по народженню від когось, тобто люди майбутніх поколінь.
Предки — померлі родичі (діди, прадіди, прабатьки), тобто ті, хто жив раніше.
Закон «Про вигнаних осіб та біженців» (Gesetz über die Angelegenheiten der Vertriebenen und Flüchtlinge — Bundesvertriebenengesetz — BVFG) — федеральний закон ФРН, що регулює прийом та інтеграцію на території Німеччини вимушено переміщених осіб і біженців німецької національності, які покинули місця поселення під час і після Другої світової війни, а також прийом етнічних німецьких переселенців зі Східної Європи та країн колишнього СРСР.
Федеральне адміністративне відомство Німеччини (Bundesverwaltungsamt — BVA) — федеральна державна установа Німеччини, що підпорядковується Міністерству внутрішніх справ ФРН, штаб-квартира якої розташована в місті Кельні, займається вирішенням численних управлінських та адміністративних питань у різноманітних міністерствах Німеччини. Зокрема, відповідає за обробку заяв і документів кандидатів на статус пізнього переселенця.
Федеральний адміністративний суд Німеччини (Bundesverwaltungsgericht — BVerwG) — один із п'яти вищих судів ФРН, до відання якого належить розгляд публічно-правових спорів, що не зачіпають конституційно-правові відносини та не віднесені до підвідомчості інших вищих судів. Його рішення вважаються остаточними й не можуть бути оскаржені.
Вищий земельний суд (Oberlandesgericht) — суд загальної юрисдикції апеляційної інстанції. У регіональному підпорядкуванні вищого земельного суду перебувають локальні земельні суди (Landgericht), розташовані на його території. Вищий земельний суд підпорядковується Верховному суду Німеччини.
Зворотна сила закону — дія закону чи іншої норми права щодо подій, які мали місце до його набуття чинності.
Останнім часом у російськомовній пресі з'явилися статті, автори яких стверджують, що для нащадків пізніх переселенців, які проживають у Німеччині, відкрилася можливість змінити статус нащадка пізнього переселенця на статус пізнього переселенця — параграф 7 на параграф 4. Їхні твердження ґрунтуються на рішенні Верховного адміністративного суду землі Північний Рейн-Вестфалія від 26.05.2014 року. Ми теж знайомі з цим сенсаційним рішенням. Але нам також відомо, що з правовим тлумаченням Верховного адміністративного суду землі Північний Рейн-Вестфалія не погодився Федеральний адміністративний суд Німеччини, який своїм рішенням від 16.07.2015 року це рішення скасував.
Викладемо обставини справи. Заявник, який народився в колишньому СРСР і має німецькі корені, подав разом зі своєю дружиною, також німкенею за походженням, і своїми дітьми заяву про прийом як пізній переселенець. У жовтні 1993 року їм було видано рішення про прийом, до якого заявник був включений як подружжя пізнього переселенця — як пізню переселенку було зазначено його дружину. У березні 1994 року вся родина виїхала до Німеччини. У травні 1994 року дружина отримала посвідчення про надання їй статусу пізньої переселенки з присвоєнням § 4 відповідно до Закону Німеччини «Про вигнаних осіб та біженців», йому — § 7. У листопаді 2009 року заявник подав заяву про видачу йому також посвідчення про надання статусу пізнього переселенця з присвоєнням § 4. Цю заяву було відхилено із зазначенням, що він не довів, що безперервно, аж до залишення областей розселення, заявляв про свою приналежність до німецького народу, оскільки в його паспорті та у свідоцтвах про народження їхніх дітей його національність зазначена — «росіянин». Цю відмову заявник оскаржив у судовому порядку. Суд першої інстанції йому відмовив. Заявник знову оскаржив відмову у вищому суді. Суд другої інстанції — Верховний адміністративний суд землі Північний Рейн-Вестфалія — ухвалив рішення на користь заявника, застосувавши Закон про пізніх переселенців у редакції 2013 року, і зобов'язав видати заявникові рішення про його прийом як пізнього переселенця, видати посвідчення пізнього переселенця та присвоїти § 4. Однак Федеральний адміністративний суд Німеччини з таким рішенням не погодився й скасував його. У своєму рішенні Bundesverwaltungsgericht зазначив, що Верховний адміністративний суд землі неправомірно надав Закону зворотну силу. Bundesverwaltungsgericht навів такі доводи: суд другої інстанції застосував право, чинне на момент розгляду справи й ухвалення ним рішення. Але це можливо лише в тому випадку, коли така можливість передбачена самим Законом. У випадку зі встановленням статусу пізнього переселенця сам Закон про пізніх переселенців у § 4 абзаци 1 і 2 зазначає, що пізній переселенець — це особа німецької національності, яка залишила області розселення в ході прийому переселенців і протягом 6 місяців оселилася в Німеччині. Тобто Закон точно вказує часові рамки для визнання особи як пізнього переселенця. Заявник повинен задовольняти всім передумовам для його визнання як пізнього переселенця відповідно до норм права, чинних на момент його приїзду до Німеччини. Тобто для вирішення питання про приналежність заявника до німецького народу мають застосовуватися норми права, чинні на момент його приїзду до Німеччини. Заявник прибув до Німеччини в 1994 році. Тому під час вирішення питання про видачу йому свідоцтва пізнього переселенця має застосовуватися право, чинне в 1994 році, тобто Закон «Про вигнаних осіб та біженців» у редакції від 02.06.1993 року. У редакції Закону від 30.08.2001 року в § 100a прямо встановлено зворотну силу нововведень до Закону — до заяв про видачу посвідчення пізнього переселенця мають застосовуватися норми Закону в редакції цього Закону, тобто в редакції від 30.08.2001 року. Однак у його новій редакції, прийнятій у 2013 році, положення, що прямо надають Закону зворотну силу, відсутні. Тому під час ухвалення рішення за заявою позивача про видачу йому посвідчення пізнього переселенця, поданою в 2009 році, відомство чи суд мають застосовувати норми Закону в редакції 2001 року.
Відповідно до редакції Закону про переселенців 2001 року заявник має не лише надати докази своєї приналежності до німецької народності, а й довести, що він отримав знання німецької мови в родині, тобто вміти висловлюватися діалектом на прості теми. І, нарешті, він має довести, що він безперервно, аж до залишення областей розселення (Aussiedlungsgebiet), заявляв відкрито про свою приналежність лише до німецького народу, тобто в його паспорті та в усіх подальших документах має бути зазначена німецька національність.
Скасовуючи рішення Верховного адміністративного суду землі Північний Рейн-Вестфалія про видачу заявникові посвідчення пізнього переселенця, Федеральний адміністративний суд визнав, що в заявника, який приїхав до Німеччини за рішенням про прийом як пізньої переселенки його дружини, відсутня потреба отримати власне рішення про прийом. Крім того, отримання рішення про прийом не є умовою для видачі свідоцтва пізнього переселенця й тому не дає жодних переваг заявнику.
Таким чином, Федеральний адміністративний суд підтвердив можливість для осіб, які були включені до процесу прийому пізніх переселенців (подружжя й нащадки), подавати заяву на видачу посвідчення про визнання за ними статусу пізнього переселенця й після в'їзду до Німеччини. Але це стосується лише тих осіб, які не отримали відмову за самостійною заявою про прийом як пізній переселенець. Тобто особи, які в областях розселення не подавали власної заяви про прийом як пізній переселенець, теж можуть розраховувати на отримання статусу пізнього переселенця, якщо доведуть свою приналежність до німецького народу, виходячи з положень норм Закону, чинних на момент його облаштування на постійне місце проживання в Німеччині. Однак суд під час розгляду такої заяви може вважати, що особи, які подали заяву на видачу посвідчення нащадка пізнього переселенця, таким чином відмовилися від своїх домагань на статус пізнього переселенця.
Підбиваючи підсумок викладеному вище, можна зробити висновок, що наразі правових норм, які дають можливість нащадкам пізніх переселенців, які вже проживають у Німеччині, змінити свій статус нащадка пізнього переселенця на статус пізнього переселенця, немає.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
