«Наша батьківщина як мати.
Щойно вийшовши з неї, відчуваєш — народився.»
Умови отримання статусу
Статус пізнього переселенця вимагає підтвердження німецької національності, постійної прихильності німецькій культурі та володіння німецькою мовою на сімейному рівні (§ 6 BVFG).
Драган Огнянович
Багато наших читачів напевно вже не раз чули про існування програми спрощеного отримання громадянства, яка називається «Пізні переселенці». Програма «Пізні переселенці до Німеччини» передбачає отримання громадянства цієї країни етнічними німцями, а також особами німецької національності, які покинули Батьківщину під час Другої світової війни або після неї. Термін «переселенці» (нім. Aussiedler) вперше з'явився після того, як у 1953 році в Німеччині було прийнято «Закон у справах переміщених осіб та біженців». Закон встановлював правила, за якими до Німеччини на постійне місце проживання мали право повернутися вимушено переселені німці, німецькі біженці та етнічні німці зі Східної Європи й колишніх радянських республік.
До 1 січня 1993 року щодо етнічних німців, які переселилися до Німеччини, застосовувався термін «Переселенці» (нім. Aussiedler); ті ж, хто переїхав до Німеччини починаючи з 1993 року, стали називатися «Пізні переселенці» (нім. Spätaussiedler), оскільки це закріплено у Федеральному законі про вигнаних чи вимушених переселенців (нім. Bundesvertriebenengesetz, або Gesetz über die Angelegenheiten der Vertriebenen und Flüchtlinge, скор. BVFG), § 4. Це офіційна назва переселенців відомчою мовою, що використовується в державних установах.
Основними умовами отримання статусу пізнього переселенця є такі:
· народження до 01.01.1993 року;
· постійне проживання у визначених законом районах поселення етнічних німців (територія колишнього СРСР, за винятком країн Прибалтики);
· німецьке походження;
· приналежність до німецького народу (нім. Bekenntnis);
· володіння німецькою мовою на розмовному рівні;
· відсутність причин, що перешкоджають отриманню статусу пізнього переселенця за § 5 BVFG (наприклад: привілеї колишнього комуністичного режиму і обіймання високих посад у період існування СРСР, підтримка режиму націонал-соціалізму, порушення прав і свобод інших людей, вчинення тяжких злочинів тощо).
Право на переселення до Німеччини мають також члени родини особи, яка отримала статус Spätaussiedler, якщо вони з якихось причин не можуть самостійно довести свою приналежність до німецького народу. Таку можливість мають подружжя, діти, онуки та правнуки німців. Закон допускає виникнення такого статусу лише якщо основний репатріант подасть відповідну заяву про приєднання членів родини до заяви. Якщо адміністративне відомство схвалить такий спільний виїзд, надіславши відповідний дозвіл (Einbeziehungsbescheid), члени родини будуть визнані як пізні німецькі переселенці до Німеччини. Тут потрібно звернути увагу на те, що право на виїзд є спільним: окремо від основного заявника члени його родини переїхати до Німеччини не зможуть.
До нашого адвокатського бюро звертаються клієнти, які бажають іммігрувати до Німеччини в складі родини чи поодинці. У своїй діяльності адвокати нашого бюро, які спеціалізуються на питаннях міграційного права, стикаються з абсолютно різними життєвими обставинами. Завданням професійного адвоката в такому випадку є виявлення всіх факторів і аспектів, що мають істотне значення для кожної справи, і розробка найефективнішої стратегії для швидкого досягнення поставленої мети. Потім адвокат займається підготовкою та збором усіх необхідних документів, а потім курує цей процес у відповідальних відомствах до його успішного завершення. Про одну з таких історій зі щасливим кінцем ми розповімо нашим читачам у цій статті.
До нас звернулася родина, що складається з жінки, яка нещодавно переступила сорокарічний рубіж, назвемо її Вікторія. Вікторія звернулася до нас із проханням надати їй сприяння в процесі імміграції до ФРН за програмою пізніх переселенців, причому вона збиралася виїжджати не сама, а зі своєю повнолітньою донькою, назвемо її Анна. При цьому Анна, попри досить молодий вік, уже встигла обзавестися власною родиною, що складалася з чоловіка та нещодавно народженої дитини. Ми супроводжували процес підготовки та подання документів до федерального адміністративного відомства у справах переселенців Німеччини — BVA. Вікторія дійсно мала необхідні передумови для імміграції за зазначеною програмою, чудово володіла німецькою мовою, а також змогла надати докази своєї прихильності до німецького народу. Ця справа, як ми справедливо й розраховували, завершилася цілком успішно для всіх членів родини. У результаті її розгляду нами було отримано так зване рішення «Про прийом» (нім. Aufnahmebescheid). При цьому параграфи закону, за якими кожен із членів родини мав право найближчим часом іммігрувати до Німеччини, розподілилися так:
· наша клієнтка Вікторія, будучи основним заявником, отримала статус пізньої переселенки згідно з § 4 BVFG. На підставі отриманого статусу вона мала право отримати громадянство після прибуття до Німеччини та проходження всіх формальностей, відвідувати інтеграційні курси, отримувати соціальну допомогу, зберегти свій трудовий стаж, отримати «німецьку» пенсію, мати можливість жити й працювати в Німеччині та за її межами в межах Євросоюзу;
· донька Вікторії Анна, вписана до заяви про прийом, отримала відповідний статус згідно з § 7 BVFG, як прямий нащадок основного заявника. Після переїзду до Німеччини вона могла б скористатися тими самими благами новонабутого статусу, що й мама, за винятком того, що її трудовий стаж не було б визнано в Німеччині;
· чоловік Анни, шлюб з яким на момент подання документів проіснував менш ніж три роки, також вписаний до заяви про прийом як член родини основного заявника, отримав згоду на прийом на підставі § 8 BVFG. Це давало йому можливість переїхати й жити в Німеччині як іноземцю, не користуючись зазначеними вище благами, наданими переселенцям із «вищим» параграфом.
Винятком у цьому випадку стала практично новонароджена дитина Анни, яка народилася вже після подання документів на розгляд і тому не була вписана до відповідної заяви. Ми були готові продовжити роботу й отримати дозвіл на перебування і для дитини Анни, але життя, як це часто буває, внесло свої корективи в ці обставини. У родині стався конфлікт, що зайшов настільки далеко, що Вікторія оголосила своїй доньці з чоловіком, що вона змінила своє рішення про спільний переїзд і тепер збирається переїхати до Німеччини сама. Через кілька місяців це вольове рішення, приводом якого були невідомі нам причини, було приведено у виконання.
Однак, як ми часто жартома кажемо в процесі своєї роботи, «сто бід — одна відповідь». Історія переїзду цієї родини на цьому не завершилася. Приблизно через рік після зазначених обставин до нас знову звернулася на консультацію Анна, яка мріяла все-таки дістатися до Німеччини й отримати статус її громадянина вже самостійно. Ми перевірили наявні в неї передумови на відповідність закону. Анна народилася у квітні 1992 р., тому вона могла претендувати на отримання заповітного статусу, звісно, за повного виконання всіх інших умов і грамотної підготовки документів. Отримавши відповідне доручення, ми знову «засукали рукави» й узялися до роботи. Цього разу основною заявницею була вже сама дівчина, а її чоловік, з яким трирічний термін проживання на той час уже минув, і син були вказані в заяві як найближчі родичі. Отже, новий вичерпний комплект документів було знову подано до BVA, і ще до спливу одного року з початку розгляду ми отримали позитивну відповідь від відомства. Цього разу вже Анна отримала статус згідно з § 4 BVFG, а її чоловік і син — згідно з § 7. Клієнти, хоч і з другої спроби, але все ж набули права на переїзд до країни своєї мрії й тепер могли сміливо пакувати валізи та готуватися до нового життя, вирушаючи назустріч новим горизонтам. Вони подякували нам за професійно виконану роботу й попросили супроводжувати процес їхньої інтеграції та оформлення необхідних документів і надалі, вже після переїзду родини до країни.
На завершення ми хотіли б ще раз зазначити, що кожна з міграційних справ дуже індивідуальна — те, що завершилося успішно в одному випадку, зовсім не обов'язково пройде так само гладко в іншому. Так само й навпаки, часом адвокат, об'єктивно оцінивши обставини справи з професійної точки зору, може підказати вихід навіть у, здавалося б, безнадійному кейсі, коли простому обивателю рішення може бути не очевидним. Ми бажаємо всім читачам нашої газети удачі в усіх їхніх починаннях і завжди залишаємося відкритими до діалогу й надання юридичної допомоги, коли йдеться про нюанси отримання права на перебування у ФРН.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
