Термін «переселенці» (нім. Aussiedler) вперше з'явився після того, як у 1953 році в Німеччині ухвалили «Закон про справи переміщених осіб та біженців». Закон встановлював правила, за якими до Німеччини на постійне місце проживання мали право повернутися примусово переселені німці, німецькі біженці та етнічні німці зі Східної Європи та колишніх радянських республік.
Після 1993 року до терміна «переселенці» додалася приставка «пізні». Насправді мало що змінилося. Пізні переселенці (Spätaussiedler) і досі можуть претендувати на еміграцію до Німеччини. Програма «Пізні переселенці до Німеччини» передбачає отримання громадянства цієї країни етнічними німцями, а також особами німецької національності, які покинули Батьківщину під час Другої світової війни або після неї. Існує закон ФРН «Про вигнаних осіб та біженців», що визначає коло осіб, які належать до пізніх переселенців. Незалежно від країни проживання, ця група людей має право на переселення до Німеччини та соціальну підтримку від європейської держави.
Вимоги до мовного сертифіката B1/B2
Для отримання статусу пізнього переселенця заявник зобов'язаний підтвердити володіння німецькою мовою як рідною (§ 6 BVFG) — звільнення від тесту можливе лише за медичними показаннями.
Які ж основні умови для отримання статусу «пізнього переселенця»?
По-перше, основною вимогою є доведення належності до німецької національності (за 4-м параграфом Федерального закону у справах переміщених осіб та біженців (Bundesvertriebenengesetz, або Gesetz über die Angelegenheiten der Vertriebenen und Flüchtlinge, скор. BVFG). Для цього потрібно, щоб в одному з документів заявника (наприклад, у його свідоцтві про народження) було вказано німецьку національність. Нащадкам етнічних німців необхідно надати документ, згідно з яким один з його батьків або бабусь/дідусів були особами німецької національності.
По-друге, велике значення має так звана прихильність до німецького народу (Bekenntnis zum deutschen Volkstum), що, згідно з § 6 BVFG, підтверджується такими ознаками, як мова, виховання та культура. Потрібно довести наявність базових знань німецької мови, надати підтвердження володіння мовою в необхідному обсязі, щонайменше на рівні Goethe-Zertifikat B1 (відповідно до шестирівневої шкали «Загальноєвропейських компетенцій володіння іноземною мовою»). Цей рівень передбачає достатньо впевнене володіння німецькою мовою, здатність вести бесіду на побутові теми, писати нескладні листи, розуміти загальну, без спеціальних термінів, інформацію.
Крім того, обов'язковою є також відсутність судимості за вчинення тяжкого кримінального злочину — ця умова цілком зрозуміла й навряд чи потребує пояснення.
Нарешті, для повноти картини також потрібна невідповідність умовам 5-го параграфа BVFG. Згідно з 5-м параграфом BVFG, заявник не може отримати статус «пізнього переселенця», якщо в СРСР він обіймав привілейоване становище (наприклад, був співробітником міліції, КДБ, судової системи (прокурором чи суддею), дипломатом тощо) або мав хоча б одного близького родича, з яким вів спільне господарство не менш ніж 3 роки, на такій посаді.
Здавалося б, для людини, яка ухвалила рішення емігрувати до Німеччини, знання німецької мови на побутовому рівні не повинно викликати жодних питань. Більшість претендентів, які вважають себе німцями за походженням, тією чи іншою мірою вже володіють мовою Гете й Шиллера. Здавалося б, питання з отриманням сертифіката, що підтверджує знання мови, вирішується досить просто. Проте й тут є свої відомі не всім нюанси, що впливають на успішність розгляду справи у федеральному адміністративному відомстві у справах переселенців Німеччини (BVA). Про те, як нам вдалося допомогти нашій клієнтці Катерині (ім'я змінено) успішно переїхати до Німеччини за програмою «Пізні переселенці», ми розповімо в цій статті.
Катерина народилася і виросла в родині, де «німецький дух» передавався з покоління в покоління. Річ у тім, що дідусь Катерини — німець, ще підлітком під час Другої світової війни потрапив у полон до СРСР. Коли війна закінчилася, він працював на відбудові низки об'єктів міста Арзамас-16 Нижньогородської області, де і спалахнув ніжними почуттями до російської жінки. Звісно, такі «романи» тоді жорстко припинялися, але серцю, як то кажуть, не накажеш. Молоді люди ухвалили рішення створити родину і після звільнення з полону залишилися жити в Горькому (у 1990 р. перейменований на Нижній Новгород). Життя поступово йшло своєю чергою, за деякий час у родині народилися діти, а потім і онуки. Бабуся й дідусь ніколи не приховували від нащадків справжньої історії свого кохання. Діти та онуки знали подробиці їхнього знайомства, любили годинами слухати розповіді про минуле, цікавилися німецькою історією і культурою.
Отже, Катерина, яка виросла в такій змішаній родині, ще в дитинстві багато дізналася про німецькі традиції, звичаї та культурні цінності. Будучи дівчинкою, схильною до гуманітарних наук та іноземних мов, вона навчалася в спецшколі з поглибленим вивченням іноземних мов. У старших класах школи їй пощастило багато подорожувати Європою, зокрема в рамках програм обміну. Пожив певний час у Німеччині, у типовій німецькій родині, дівчинка загорілася ідеєю вступити до одного з університетів Німеччини. Батьки не заперечували, тим більше що на німецькій землі жили заможні родичі з дідусевого боку, які з радістю запропонували дівчині пожити в них перші кілька років. Найбільше цій перспективі радів німецький дідусь — він знав, що всі дороги для дівчини відкриті. Будучи онукою німця, Катерина могла отримати громадянство ФРН, зберігши при цьому й громадянство Росії, за програмою «Пізні переселенці». Усі переваги були очевидні, і батьки почали активно готувати доньку до переїзду.
Перш ніж подати документи на розгляд до Відомства у справах переселенців Німеччини, вони відправили Катерину на півроку до Німеччини, щоб вона пройшла підготовчий курс німецької мови в ліцензованій мовній школі. Це було необхідно для отримання Deutsches Sprachdiplom — диплома про знання німецької мови, що є свідоцтвом про володіння іноземною мовою на рівнях від B2 до C1 за Міжнародною європейською системою оцінювання мовних знань (GER — Der Gemeinsame europäische Referenzrahmen für Sprachen). Його результати визнають усі навчальні заклади Німеччини, успішне складання необхідне для вступу до німецького університету. Усе, здавалося б, йшло за планом. Катерина, після навчання в спецшколі, де німецьку мову поглиблено викладали з першого класу, вже мала хороший запас знань, і вже за кілька місяців вона порадувала батьків успішно складеним іспитом та отриманим дипломом.
Недарма кажуть, що пекло — це англійська кухня, французька техніка, німецька бюрократія, американський коханець та італійська поліція, а рай — це французька кухня, німецька техніка, англійська бюрократія, американська поліція та італійський коханець. Наступним кроком була подача комплекту документів Катерини до адміністративного відомства у справах переселенців Німеччини. На щастя, документи про походження та національність дідуся збереглися, документально довести спорідненість також не склало великих труднощів. Ніхто не сумнівався, що незабаром вони отримають позитивну відповідь, і Катерина вже впритул займалася підготовкою комплектів документів для відправлення до обраних нею вищих навчальних закладів.
Проблема виникла там, де на неї ніхто не чекав. Після першого розгляду документів у BVA з'ясувалося, що диплом про знання німецької мови (Deutsches Sprachdiplom), наданий у комплекті документів, не відповідав вимогам чиновників. Згідно з усталеною практикою, вони хотіли побачити в комплекті документів саме Goethe-Zertifikat B1, який потрібно було отримати в Гете-інституті, що мав негласну монополію на прийом іспитів для видачі таких сертифікатів. Було очевидно, що Катерині з її рівнем володіння мовою не склало б жодних труднощів скласти такий іспит і отримати необхідний сертифікат. Проте виявилося, що згідно з умовами Гете-інституту перед складанням іспиту потрібно було успішно пройти всі щаблі навчання, починаючи з A1. Це виливалося в значні грошові витрати та втрату дорогоцінного часу, а головне — ніхто не міг зрозуміти логіку чиновників, які вимагали сертифікат B1 від дівчини, що володіла німецькою мовою на рівні, достатньому для вступу до німецького університету.
Батьки Катерини слушно не захотіли сприйняти абсурдну ситуацію «як є», а вирішили відстоювати інтереси доньки. За рекомендацією німецьких родичів вони звернулися до нашого адвокатського бюро. Оскільки міграційне право є одним з основних напрямів нашої діяльності, адвокатам бюро багато разів вдавалося успішно відстояти інтереси клієнтів, зокрема в процедурах еміграції до Німеччини за програмою «Пізні переселенці». Ми підготували докладне клопотання до федерального адміністративного відомства (BVA) з проханням прийняти диплом, наявний у Катерини, як документ, що підтверджує володіння нею німецькою мовою на достатньому рівні. Ми обґрунтували це прохання тим, що знання мови нашої клієнтки, підтверджені наявним дипломом, значно перевищують ті, що потрібні для еміграції за програмою і підтверджуються сертифікатом B1 Гете-інституту. У клопотанні ми також вказали порядок допуску до відповідного іспиту у відділенні Гете-інституту, ціни на навчання та складання іспиту, строки. Крім того, наприкінці ми пояснили, що в разі ухвалення чиновниками BVA негативного рішення ми будемо змушені відстоювати інтереси клієнтки в суді.
Як ми справедливо припускали, здоровий глузд переміг. Не минуло й двох місяців, як ми отримали відповідь з адміністративного органу про прийняття Deutsches Sprachdiplom як документа, що підтверджує знання німецької мови, та про ухвалення позитивного рішення у справі дівчини.
Основну тему, покладену в основу цієї статті, коротко, але ємко сформулював поет Лебедєв-Кумач у 1931 р.: «Ні народитися, ні навчитися, ні працювати, ні одружитися, ні хворіти, ні поховатися без папірця не годиться! У житті головне — папірець, бережи його весь вік. Без папірця — ти комашка, а з папірцем — людина!». Ми щиро раді, що допомогли Катерині, як і багатьом іншим нашим клієнтам, переїхати до Німеччини, де, як переконані всі її близькі, вона зможе здобути високоякісну освіту, а потім і зробити успішну кар'єру. Ми бажаємо удачі молодій дівчині в усіх її починаннях!
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
