Студентське життя — час, який більшість дипломованих фахівців, що подорослішали, згадують як час особливий. Особливий він насамперед тим, що новизна самостійного життя народжує легку ейфорію, цю сп'янілість молодістю. Потім, знову ж таки, стосунки, сили вчитися й веселитися, складати іспити й працювати вечорами. Загалом, відчуття життя як радісного подвигу, який під силу лише античному богу та студенту, — і є основа міфу про прекрасні студентські часи. Але це також і час перших справжніх розчарувань. Студент — легка здобич для жадібних ділків, готових за копійки вичавити людину й викинути. Тут якраз доречно згадати відому фразу Карла Маркса — «Немає такого злочину, перед яким зупиниться капіталіст заради надприбутку», — але героїня цієї історії згадала про адвокатів.
Про бідного студента замовте слово
Із практики нашого бюро
Навіть усне звільнення й непідписаний акт про розірвання договору можна оскаржити, якщо роботодавець не в змозі довести законність своїх дій.
Згідно з німецьким законодавством, студенти німецьких вишів мають право працювати 120 днів на рік. Щойно студент перевищує цей строк, йому потрібно отримати відповідний дозвіл від відомства з питань працевлаштування та зайнятості. Попри те, що освіта в Німеччині безплатна, у середньому витрати студента на проживання на місяць оцінюються приблизно у дев'ятсот євро. Це для того, щоб оплатити собі житло, купити проїзний, мати гроші на їжу, одяг і розваги. Природно, що в такому разі для багатьох, хто не має підтримки від батьків або прагне самостійності, доводиться шукати собі роботу. Однак ситуація на ринку праці для студентів щороку стає дедалі складнішою. І хоча розцінки за працю студентів не назвеш високими, дефіцит вакансій змушує багатьох триматися за свої місця, попри невідповідність трудовитрат винагороді.
Найчастіше студенти отримують так званий мініджоб (Minijob) — роботу на неповний робочий день із зарплатою в 450 євро на місяць. Така сума не оподатковується, не вимагає жодних відрахувань. Цю норму запровадили в Німеччині 2013 року, і вона не була розрахована на студентів, а лише для того, щоб залучати до трудових процесів безробітних. Однак молоде покоління швидко зорієнтувалося в ситуації. І роботодавець зрозумів, що простіше мати справу з малодосвідченими, але надмотивованими студентами. До речі, студенти, які отримують стипендію, мають право лише на неоподатковуваний дохід у чотириста євро на місяць. Ще одне питання — медичне страхування: його на себе роботодавець бере лише в разі, якщо робочий тиждень найманого працівника становить понад двадцять годин. А як би зробити так, щоб не нести додаткових витрат, отримуючи максимум ефективної праці? Такий спосіб знайшла одна велика компанія, серед співробітників якої опинилася Тамара, яка вивчала економіку в Берліні. Вважатимемо, що вона заразом пройшла й юридичну практику.
Є лише праця між минулим і майбутнім
Тамара приїхала до Німеччини за програмою пізніх переселенців разом із батьками ще підлітком. Успішно закінчила гімназію. І після закінчення гімназії так само успішно вступила до університету. Батьки Тамари не мали особливих доходів, щоб допомагати доньці так, щоб вона ні в чому не мала потреби. І вже після першого семестру Тамара знайшла собі дві підробітки. Пізніше лишилася на одній, але там їй збільшили зайнятість, а отже, і дохід зріс так само. Робота була до снаги мрійникам про кар'єру сценариста чи актора в якомусь Лос-Анджелесі, але в Берліні свої особливості. Оскільки місто майже весь рік наповнене туристами, одним із найдинамічніших секторів економіки є готельний і ресторанний бізнес. Тамара отримала місце офіціантки в одному з готелів, що належить великій національній мережі.
Середня зарплата офіціанта в Німеччині — одна тисяча триста євро на місяць на руки. Додатковий дохід становлять чайові, які в Німеччині не відрізняються особливою щедрістю, але й не оподатковуються з дві тисячі другого року. Тамара не працювала повний день і не могла розраховувати на такий дохід. Але в середньому близько семисот євро на місяць їй заробити вдавалося. Щоправда, жодних соціальних зобов'язань роботодавець перед Тамарою не мав — ні медичного страхування, ні лікарняних, ні відпускних їй не належало, завдяки особливій системі трудових договорів, за якою в цій мережі готелів працювала не лише Тамара, а й безліч таких самих, як і вона, студентів, які потребували заробітку. Суть договірної системи полягала в тому, що договір укладався щодня і лише на ті години, які того дня співробітник проводив на роботі. Зрозуміло, що завдяки цій хитрості роботодавець уникав багатьох витрат, пов'язаних з утриманням персоналу. Але Тамару, як, утім, і її колег, такі дрібниці мало турбували. На початку тижня потрібно було зателефонувати до готелю, отримати розклад на тиждень — і вперед.
Тамара працювала за цією схемою в готелі вже понад два роки. Усе йшло гладко, доки на особистому ґрунті не стався невеликий конфлікт між Тамарою й головним офіціантом. Нетривала перепалка одне з одним закінчилася тим, що Тамара почула наприкінці зміни: «Ресторан більше в тобі не потребує». Тамара усміхнулася — мовляв, є начальники й вищі — і поїхала додому. Уранці в понеділок вона зателефонувала адміністратору, щоб дізнатися зміни, і остовпіла: з того боку дроту їй повідомили, що вона більше не повинна приходити на роботу, адже їй про це вже сказали. Тамара відчула себе викинутою на вулицю з незрозумілої для неї причини. Бажання помсти перемішувалося з бажанням справедливості, і вона зателефонувала до нашого адвокатського бюро.
Не все коту масляна
На зустрічі з адвокатом Тамара докладно розповіла, як була організована її робота в мережевому готелі, її функціонал, наявність зауважень і заохочень. Адвокату потрібно було зрозуміти, чи були ще якісь проблеми на роботі в Тамари, крім короткого конфлікту зі старшим офіціантом. У Німеччині діє спеціальний закон «Про захист від звільнення». Існує кілька загальних підстав для звільнення, пов'язаних з особистими якостями та здібностями працівника, а саме: фізична чи емоційна обмеженість; часті захворювання й неможливість у зв'язку із цим використовувати працівника; досягнення передпенсійного віку (58 років) і пов'язане з цим обмеження працездатності.
Звільнення, причини якого криються в поведінці чи якостях працівника, обґрунтоване за наявності: дії, що порушує умови договору (у цьому разі не має принципового значення, які положення договору було порушено — головні чи «другорядні»); а також якщо є підстави для негативного поведінкового чи медичного прогнозу на майбутнє, зокрема підстави вважати, що працівника неможливо задіяти за призначенням.
А також низка причин, пов'язаних із поведінкою співробітника: обман під час прийому на роботу; за певних умов — відмова працювати понаднормово; вихід у відпустку без повідомлення; кримінальне правопорушення, як пов'язане, так і не пов'язане з робочими обов'язками; приховування судимості; порушення правил конкуренції (наприклад, передання інформації конкуренту); дискримінація іноземців на робочому місці і поза ним; порушення правил безпеки; сексуальні домагання; часті запізнення на роботу; порушення заборони на алкоголь.
Жодна з можливих підстав до ситуації Тамари не підходила. Немає в законі такої причини для звільнення, як «Не подобається вищому за посадою співробітнику». Але для Тамари цілковитою несподіванкою стало те, що наш адвокат говорить із нею в категоріях, доречних лише для безстрокового трудового договору, тоді як Тамара щодня підписувала новий договір. І добре, що всі вони в неї збереглися.
Як роз'яснив Тамарі адвокат нашого бюро, така форма договірних відносин можлива лише при разовому виконанні якоїсь роботи. У силу ж постійності трудових відносин «де-факто» договір вважається безстроковим, і необізнаному роботодавцю доведеться нести відповідальність перед законом. У складеній адвокатом претензії до керівництва готелю було викладено всі обставини серйозного правового прорахунку керівництва готелю, яке незаконно використовувало у постійних трудових відносинах форму разових договорів, а також можливі наслідки у зв'язку з незаконним звільненням нашої клієнтки.
Відповідь не забарилася. Тамарі запропонували компенсацію за звільнення в розмірі двох тисяч євро. На що наша клієнтка охоче погодилася. І як до нас дійшло пізніше, керівництво готелю не лише переоформило договори з усіма офіціантами, а й звільнило пару фахівців зі своєї юридичної служби. Таким чином, завдяки нашим адвокатам виявилися захищеними права не лише однієї людини — Тамари, а й багатьох її товаришів по студентству, які працювали в тій самій мережі готелів.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
