Одна з найскладніших категорій справ — як з погляду емоційної напруги, так і з погляду процесуальних тонкощів — це позбавлення одного або обох батьків батьківських прав (нім. elterliches Sorgerecht). Кожна держава, розробляючи норми внутрішнього законодавства, прагне захистити інтереси дитини, балансуючи при цьому між необхідністю виховання дитини в повноцінній родині та необхідністю вжиття крайніх заходів впливу на батьків, які злісно не виконують своїх обов'язків щодо дитини. Крім того, норми внутрішнього законодавства країни часто базуються на міжнародних актах, ратифікованих цією державою. Особливо важливе значення серед документів, ухвалених з метою захисту інтересів дітей, має Конвенція ООН про права дитини, яка стала базисом розвитку законодавства в цій сфері права.
Під батьківськими правами розуміється право на виховання дитини, на захист її законних інтересів, право забрати дитину в інших осіб, які незаконно її утримують, право на отримання аліментів від повнолітнього сина чи доньки та інші права, надані батькам до досягнення дитиною повноліття і засновані на факті спорідненості з нею.
Суди України щороку розглядають понад п'ятнадцять тисяч справ про позбавлення батьківських прав. Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено перелік осіб, які мають право звертатися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в родині якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, орган опіки та піклування (нім. Vormundschafts- und Pflegschaftsbehörde), прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Крім того, законодавством України передбачена можливість звернення за захистом інтересів дитини до органу опіки та піклування або до суду бабусею, дідусем, сестрою, братом, мачухою чи вітчимом без спеціальних на те повноважень.
До нашого адвокатського бюро звернулася Олександра (ім'я змінено), громадянка України, яка на той момент готувалася вийти заміж за громадянина Німеччини і в подальшому переїхати до ФРН на постійне місце проживання. Від першого шлюбу в Олександри був 8-річний син Андрій (ім'я змінено). Після розлучення перший чоловік Олександри, Єгор (ім'я змінено), почав бачитися з дитиною дедалі рідше, а згодом і зовсім припинив із нею контактувати, попри те, що син дуже сумував за батьком і просив зустрічі з ним. Спроби Олександри сприяти спілкуванню колишнього чоловіка з дитиною не увінчалися успіхом, тож за кілька років їй із сином довелося просто змиритися з тим, що склалося.
Олександра самостійно виховувала й забезпечувала дитину, тож потреби в контакті з Єгором не було, однак ситуація змінилася, коли Олександра вирішила поїхати із сином у відпустку за кордон.
Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально засвідченою згодою, здійснюється за нотаріально засвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі, якщо другий із батьків відсутній у пункті пропуску.
Дізнавшись, що для поїздки із сином за кордон потрібна згода колишнього чоловіка, Олександра вирішила розшукати Єгора. Завдяки спільним знайомим це вдалося зробити, однак Єгор відмовлявся зустрічатися з нею й виходити на контакт. Про нотаріальне засвідчення своєї згоди він навіть чути не хотів, стверджуючи, що це виключно проблеми Олександри, знати про які він не бажає. Однак коли Олександра пообіцяла оплатити не лише вартість нотаріальних послуг, а й добре віддячити самому Єгору, той погодився з нею зустрітися.
Протягом наступних кількох років спілкування нашої клієнтки з колишнім чоловіком відбувалося виключно за таким сценарієм, причому щоразу Єгор вимагав дедалі більшу суму грошей за надання своєї згоди на виїзд дитини. Про можливість зустрітися із сином батько навіть не питав.
Зрештою терпець нашої клієнтки урвався, і вона, порадившись із майбутнім чоловіком, вирішила проконсультуватися з адвокатом щодо можливості позбавлення біологічного батька дитини батьківських прав.
Олександрі було роз'яснено, що позбавлення батьківських прав є, на думку Верховного Суду України, крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про застосування цього заходу слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування судом обставин справи, зокрема особливе значення має ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони без поважної причини не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківської турботи, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками чи наркозалежними, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини або засуджені за вчинення умисного кримінального злочину щодо дитини.
Однак найпоширенішою причиною позбавлення батьківських прав, яка безпосередньо стосувалася ситуації Олександри, є ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини.
Адвокат наголосив, що, оскільки ця категорія є доволі широкою, Олександрі потрібно буде надати суду конкретні докази невиконання батьком дитини покладених на нього обов'язків, але справа має шанси на успіх. Отримавши необхідну інформацію і зрадівши можливості вирішити свою багаторічну проблему, Олександра вирішила доручити нам представництво її інтересів у цьому процесі.
Особливістю процесу позбавлення батьківських прав є те, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України участь органу опіки та піклування при розгляді справ про позбавлення батьківських прав є обов'язковою. Орган опіки та піклування виступає в процесі особою, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси дитини, і подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, отриманих у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною та брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.
Наша клієнтка дуже хвилювалася, розуміючи, що від висновку органу опіки та піклування може багато залежати, однак адвокат підказав їй, як краще взаємодіяти з державними структурами, а також порадив для підтвердження того факту, що батько дитини багато років не контактує з нею, не цікавиться її життям, не займається її вихованням тощо, зібрати письмові заяви, наприклад, від класного керівника й директора школи, директора музичної школи, яку відвідував Андрій, а також від сусідів і друзів, які могли б повідомити суду потрібну інформацію. Після того як Олександра отримала ці заяви, адвокат надав їх для ознайомлення як органу опіки та піклування, так і суду, а також подав клопотання про залучення зазначених осіб як свідків на боці позивачки.
Часто орган опіки та піклування виступає проти позбавлення батьківських прав одного з батьків, якщо ситуація, що склалася, явно не призводить до грубого порушення прав дитини, однак у нашому випадку на підставі отриманих відомостей і проведених обстежень суду було надано висновок, що підтверджував необхідність позбавлення батьківських прав колишнього чоловіка нашої клієнтки. Під час засідання, на яке Єгор не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений, суд вивчив матеріали справи, заслухав показання свідків, після чого ухвалив рішення на користь нашої клієнтки.
Отже, Олександра отримала можливість самостійно ухвалювати всі рішення щодо своєї дитини. При цьому з позбавленням батьківських прав припинилися не лише права, а й обов'язки Єгора з виховання сина. Однак обов'язок утримувати дитину за ним зберігається, тож Олександра за бажання має право в будь-який момент звернутися до суду з позовом про стягнення з батька дитини, навіть позбавленого батьківських прав, аліментів на утримання Андрія.
Із практики нашого бюро
Під батьківськими правами розуміється право на виховання дитини, на захист її законних інтересів, право забрати дитину в інших осіб, які незаконно її утримують, право на отримання аліментів від повнолітнього сина чи доньки та інші права, надані батькам до досягнення дитиною повноліття і засновані на факті спорідненості з нею.
Цей приклад демонструє, наскільки важливо не лише знати свої права та обов'язки, встановлені нормами чинного законодавства, а й уміти правильно аргументувати позицію, якої ви дотримуєтеся, заявляючи ті чи інші вимоги щодо іншої особи. У зв'язку з цим у разі виникнення проблемних ситуацій рекомендуємо вам звертатися до кваліфікованого адвоката, який володіє не лише теоретичними знаннями, а й практичним досвідом у потрібній сфері, що допоможе вирішити ваше питання швидко та ефективно.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
