Любов і повага — це найважливіші сторони батьківства і всіх стосунків. Джуді Фостер.
Ні для кого не секрет, що німці нерідко одружуються з іноземками. Традиційно народжуваність у змішаних родинах вища, і на вулицях міст Німеччини можна побачити чимало симпатичних малюків з розкосими очима чи темношкірих. Нерідко німці беруть за дружину жінок з Польщі, Росії та України. Безумовно, доля змішаних родин складається по-різному. Зазвичай, якщо іноземні подружжя дійсно шукають кохання, стабільності й захищеності, якщо в них є бажання вчитися новому, адаптуватися і працювати в новій для них країні, то в них більше шансів на сімейне щастя. Дійсно, багато вихідців із країн колишнього СРСР знаходять у Німеччині достаток, безпечне життя, краще соціальне забезпечення, більше побутового комфорту й впевненість у благополучному майбутньому своїх дітей.
Подружжя німців мають значну перевагу в питаннях отримання громадянства ФРН. За дотримання умов, зазначених у § 8 Закону про громадянство (нім. Staatsangehörigkeitsgesetz, StAG), і за наявності законної підстави проживати на території країни, право на надання громадянства може бути отримано вже після трьох років шлюбу. Що ж стосується дітей, народжених у Німеччині, громадянство Німеччини за народженням набувається автоматично у випадках, передбачених § 4 StAG. Згідно з ним, дитина має право на німецький паспорт, якщо: її батьки або хоча б один із них має громадянство ФРН; її знайдено на території ФРН як підкидька; вона народилася на території ФРН від іноземних батьків, які прожили в країні щонайменше 8 років на законних підставах (наприклад, за ПМП). У такому разі вона вправі мати два громадянства — німецьке й батьків; вона народилася від іноземців, які мають громадянство Швейцарії або будь-якої іншої країни Євросоюзу.
Важливо при розлученні
За дотримання умов, зазначених у § 8 Закону про громадянство (нім. Staatsangehörigkeitsgesetz, StAG), і за наявності законної підстави проживати на території країни, право на надання громадянства може бути отримано вже після трьох років шлюбу.
На відміну від іноземців, які отримали громадянство Німеччини в повнолітньому віці, дітям іммігрантів, народженим у федеративній республіці, дозволено мати подвійне громадянство. При цьому в 21 рік дитина вирішує, яке з громадянств — ФРН чи країни батьків — вона залишає. Такий вибір не доводиться робити молодим людям, які виросли в Німеччині або мають, окрім німецького, громадянство якоїсь держави ЄС чи Швейцарії.
На жаль, часто трапляється так, що шлюби, зокрема й змішані, розпадаються. Що ж у такому разі відбувається з правами батьків на виховання спільних дітей? За загальним правилом право опіки (нім. Sorgerecht) над дітьми також зберігається за обома батьками і після розлучення. Як правило, усі питання щодо виховання й розвитку своїх дітей батьки мають право вирішувати самостійно. Держава втручається в сімейні відносини лише в разі загрози благополуччю дитини. Ситуація, однак, може набути дуже серйозного обороту в тому разі, якщо після розлучення один із батьків ухвалює рішення повернутися на батьківщину і забрати з собою дитину без згоди на те другого з батьків. На щастя, тут існують певні правові механізми для всебічного захисту батьківських прав.
З 1 жовтня 2011 року для Російської Федерації набула чинності Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, ухвалена в Гаазі ще 25 жовтня 1980 року, до якої вже приєдналася більшість країн світу. Наразі приєднання Росії до Конвенції схвалили кілька десятків країн, зокрема й Німеччина, а це означає, що між цими країнами та Росією ця Конвенція діє. Таким чином, якщо, наприклад, дитина мала постійне місце проживання в Німеччині й була без згоди другого з батьків переміщена до Росії, то другий з батьків вправі вимагати її повернення до країни постійного проживання. Батько чи мати, які забрали дитину до своєї країни, можуть, звісно, заперечувати. Таким чином, питання правозастосування Конвенції актуальне у двох аспектах: з боку того з батьків, у кого дитину вивезли, і навпаки — з боку того з батьків, хто дитину вивіз (або утримує). У цьому разі потрібно мати на увазі, що діяти необхідно досить швидко, оскільки, відповідно до умов Конвенції, позов про повернення дитини до місця її постійного проживання має бути поданий протягом одного року з дати неузгодженого вивезення. Про випадок з нашої практики, коли в судовому порядку було вирішено питання про місце проживання дитини, ми розповімо в цій статті.
Клієнтом нашого бюро став чоловік-німець середнього віку — назвемо його Алекс. Алекс зіткнувся з тим, що втратив можливість виховувати свого 7-річного сина Флоріана, народженого й вирослого в Німеччині у шлюбі з його колишньою дружиною, росіянкою Анною (імена змінено). Сталося так, що Анна після розлучення, поїхавши із сином на канікули до рідного містечка в Московській області, через місяць повідомила колишньому чоловікові, що хоче залишитися в Росії ще на один місяць, а після спливу й цього місяця дала неоднозначно зрозуміти, що повернення й подальше життя в Німеччині більше не входить у її плани. Вона збиралася залишитися й будувати своє подальше життя в Росії. Алекс, який завжди брав активну участь у вихованні Флоріана, з таким рішенням колишньої дружини категорично згоден не був. Тому він звернувся до нашого адвокатського бюро за професійною юридичною допомогою. Адвокати нашого бюро, усвідомлюючи серйозність і важливість цієї справи та підвищену професійну відповідальність, не зволікаючи, взялися за роботу. Після низки невдалих переговорів з колишньою дружиною нашого клієнта Анною ми зрозуміли, що справедливості в цьому разі доведеться домагатися лише в суді. Тому адвокат нашого бюро, який представляв інтереси Алекса, склав і подав судовий позов про викрадення дитини, яка постійно проживає в Німеччині. Усі передумови для подання такого позову було дотримано: хлопчик з народження проживав у Німеччині і до виїзду з матір'ю до Росії відвідував німецьку школу, мав у Німеччині родичів з боку тата й друзів. Тобто центром його життєвих інтересів на той час була саме ФРН; після розлучення батьків судових рішень про передання права опіки над дитиною одному з батьків, а тим паче про позбавлення батьківських прав, не ухвалювалося; наш клієнт, давши згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон з матір'ю, згоди на постійне переселення дитини до Росії не давав. Попри розпад родини, він хотів і надалі брати активну участь у вихованні сина; після вивезення дитини за кордон минуло два з половиною місяці. Тобто річний строк, протягом якого можна подати відповідний позов з вимогою забезпечити повернення дитини, не сплив.
Отримавши копію позовної заяви та виклик до суду в Німеччині, Анна зайняла доволі категоричну позицію і стверджувала, що повертати сина не буде. Жінка мотивувала це тим, що вона вже не уявляє собі подальшого життя в Німеччині з дитиною «на руках». Оскільки Анна слабо володіла німецькою мовою й не могла влаштуватися працювати за фахом, вона могла б знайти лише низькокваліфіковану роботу, доходів від якої не вистачило б на повноцінне утримання себе й дитини. Крім того, після розлучення й виїзду з дому чоловіка вона вважала, що не зможе в Німеччині знайти відповідне житло, в якому вони з Флоріаном могли б комфортно проживати. Нарешті, несподівано з'ясувалося, що наш клієнт Алекс нібито завжди жорстоко поводився з хлопчиком і навіть періодично його побивав, що могло б негативно позначитися на психічному здоров'ї та гармонійному розвитку сина. Усі ці доводи жінка виклала у своєму відзиві на отриману нею позовну заяву. Після низки довгих важких переговорів з колишньою дружиною нашому клієнтові вдалося переконати її повернутися із сином назад. Чоловік у телефонній розмові пообіцяв надати для проживання будинок, у якому вони жили раніше втрьох, і переїхати до квартири своїх батьків. Також він пообіцяв повністю утримувати свою дитину і її маму в Німеччині й надалі. Анна, здавалося б, погодилася із зазначеними доводами й навіть підписала складену адвокатом нашого бюро мирову угоду про те, що повернеться з дитиною до Німеччини протягом найближчих двох тижнів. На жаль, протягом двох тижнів настрій жінки змінився, дитину до Німеччини вона так і не привезла, а потім і зовсім перестала виходити на зв'язок. Адвокату нашого бюро, який представляв інтереси Алекса, залишалося тільки зробити невтішний висновок про те, що мирним шляхом врегулювати це питання все ж не вдасться. Тому ми почали активно готуватися до засідання для захисту інтересів нашого клієнта в суді. У ході судового засідання ми представили вичерпні докази того, що центр життєвих інтересів дитини саме в Німеччині. Оскільки дитина народилася й виросла в ФРН і навіть насилу розмовляла російською, у Росії йому довелося б почати «нове життя», що могло б негативно позначитися на його психоемоційному розвитку. Алекс, крім усних заяв, за нашої допомоги підготував і подав у суді нотаріально засвідчену заяву, що засвідчує його намір надати колишній дружині й сину в розпорядження будинок, а також достатнє фінансове забезпечення. У цій заяві він ще раз підкреслив, що має намір і надалі активно брати участь у вихованні свого неповнолітнього сина. Доказів того, що Алекс коли-небудь застосовував при вихованні дитини фізичну силу, у протилежної сторони не було. Суд, вислухавши аргументи й докази обох сторін, керуючись принципами справедливості, ухвалив рішення про те, що дитина найближчим часом має повернутися до ФРН.
Ця складна, емоційно напружена справа стала в нашій скарбничці одним із яскравих прикладів професійної і своєчасної роботи висококваліфікованого адвоката, який спеціалізується на сімейному праві. Слід визнати, що питання, пов'язані з юридичним регулюванням питань родини, а особливо дітей, вимагають від професіоналів максимального залучення і гранично відповідального об'єктивного підходу. Адже в таких справах вирішуються долі наших клієнтів та членів їхніх родин. Ми бажаємо колишньому подружжю, навіть попри розпад родини, вибудувати партнерські шанобливі стосунки, що передбачають дотримання досягнутих домовленостей. Як влучно зауважив британський письменник Ієн Мак'юен: «Дивитися за дітьми — найкращий спосіб дивитися за собою». Сподіваємося, що в родинах наших читачів ніколи не станеться подібних проблем. Але якщо проблема все ж виникла, чекаємо на вас у нашому адвокатському бюро, де наші адвокати докладуть усіх зусиль, щоб компетентно й швидко вирішити ваше питання.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
