«Сім'я — це найважливіше, що є у світі.
Якщо у вас немає сім'ї, вважайте, що у вас немає нічого.
Умови возз'єднання сім'ї
Для возз'єднання сім'ї в Німеччині, як правило, потрібно підтвердити достатній дохід, житлову площу і, для подружжя, базовий мовний сертифікат рівня A1 (§ 30 AufenthG).
Сім'я — це найміцніші узи всього вашого життя».
Джонні Депп
Державний устрій Німеччини свято шанує і всіляко охороняє інститут сім'ї, навіть якщо йдеться про іноземних громадян. Тому возз'єднання сім'ї в Німеччині й досі є однією з вагомих підстав для імміграції. Однак наявність кровного споріднення та сімейних уз далеко не єдина умова. Здобувачі цього виду дозволу на проживання мають відповідати вимогам щодо мовних навичок, наявності засобів до існування та необхідного за розміром житла. Ці вимоги актуальні навіть у тому випадку, якщо запрошуюча сторона — громадяни ФРН.
Однак при цьому зовсім не обов'язково, щоб член сім'ї, який возз'єднується і проживає в Німеччині, неодмінно був громадянином цієї країни. Це може бути й іноземець із-за меж ЄС, який має постійний дозвіл на проживання (дозвіл на поселення, Niederlassungserlaubnis) чи Mobiler-ICT-Karte — «Блакитну картку» ЄС.
Умови застосування цієї підстави для переїзду детально описано в розділі 6 Aufenthaltsgesetz від 30.07.2004 (Закону про перебування, зайнятість та інтеграцію іноземців, AufenthG).
Відповідно до закону, право на дозвіл на проживання в Німеччині за програмою «возз'єднання сім'ї» надається таким категоріям здобувачів:
подружжю мешканця ФРН за умови, що шлюб було укладено без примусу і не на фіктивних підставах з метою подальшого возз'єднання сім'ї та переїзду іноземця на федеральну територію (п. 1а §27 AufenthG);
неповнолітнім, не одруженим дітям мешканця ФРН. Якщо ж дитина досягла 16-річного віку, їй доведеться довести знання німецької мови та можливість інтегруватися в німецьке суспільство на підставі наявної в неї освіти чи умов життя;
батькам неповнолітньої, не одруженої дитини, яка проживає у ФРН;
іншим членам сім'ї іноземця. Відповідно до п. 2 §36 AufenthG, інші члени сім'ї можуть претендувати на дозвіл на проживання лише в тому випадку, якщо це необхідно для того, щоб уникнути надзвичайних труднощів. Наприклад, для догляду за недієздатним родичем.
З наведеного вище випливає, що процедура возз'єднання сім'ї може водночас видатися і простим, і складним заходом. З одного боку, за дотримання всіх установлених у законі вимог і передумов проблем під час розгляду документів Відомством у справах іноземців (Ausländerbehörde) зазвичай не виникає. З іншого боку, ті, хто бажає возз'єднатися, під час підготовки документів не завжди можуть знати й правильно врахувати всі нюанси юридичної процедури, не подати вичерпний комплект документів або недостатньо ретельно підготуватися й помилково подати суперечливу інформацію, яка, найімовірніше, викличе обґрунтовані підозри у співробітників відповідного органу. Оскільки всі сумніви в цьому разі можуть бути витлумачені не на користь заявників, це може стати причиною відмови в отриманні заповітного дозволу на проживання. Звісно, відмова з формальних підстав є вкрай прикрим фактом для заявника, оскільки за наявності дійсних підстав і за грамотного підходу до справи мрія про переїзд до іншої країни для возз'єднання з одним із членів своєї сім'ї могла б здійснитися. Про те, як нам вдалося допомогти нашим клієнтам досягти заповітної мети, ми розповімо в цій статті.
До нашого адвокатського бюро звернулася пара молодих людей, яких звали Ілона та Андрій (імена змінено). На момент звернення до нашого бюро Ілона постійно проживала в Німеччині на підставі дозволу на проживання, виданого на необмежений строк, а Андрій — у Білорусі. Молоді люди познайомилися на одному з вуличних фестивалів у Берліні близько року тому. Роман розвивався досить стрімко: після знайомства Ілона й Андрій провели чудові три тижні в Берліні, протягом яких зустрічалися майже щодня. Окрім популярних туристичних місць, молоді люди активно відвідували різні ресторани, бари і клуби, кілька разів здійснювали тривалі велосипедні прогулянки. Наприкінці перебування Андрія в Берліні Ілона навіть встигла познайомити молодого чоловіка зі своїми батьками і сім'єю сестри. Потім Андрію потрібно було повернутися на батьківщину до Білорусі, звідки він постійно підтримував зв'язок зі своєю новою дівчиною. Приблизно через місяць, після регулярного листування і телефонних розмов, Андрій запросив Ілону до себе в гості. У рідному місті Андрія Ілона познайомилася з його батьками, родичами і друзями. Молодим людям було дуже добре й комфортно разом. Андрій, врегулювавши справи з власним бізнесом, яким міг керувати і дистанційно, знову полетів разом з Ілоною до Берліна, де провів з дівчиною ще один місяць. Наприкінці цього місяця він дедалі частіше почав говорити про те, що кохає Ілону, вважає її дівчиною своєї мрії, ідеально придатною на роль дружини, навіть натякав, що вже готовий до створення сім'ї. Молоді люди протягом наступних місяців здійснили ще кілька спільних поїздок — до Туреччини, Іспанії та Греції. В одній із таких поїздок Андрій у романтичній обстановці зробив пропозицію своїй коханій і подарував заручинну обручку. Ілона, яка відповідала Андрію взаємністю і теж мріяла про сім'ю, звісно, погодилася. Було вирішено зареєструвати шлюб у Білорусі, а потім відсвяткувати весілля в Німеччині, запросивши на урочистість усіх близьких родичів і друзів пари. Потім молодим людям необхідно було вирішити одне з ключових питань — де надалі проживатиме пара. Як згадувалося вище, Андрій міг керувати бізнесом дистанційно, а в Ілони в Німеччині була постійна робота за фахом і власна двокімнатна квартира. Тому молоді прийняли рішення про те, що житимуть разом у Берліні. За порадою колег Ілони, молоді люди звернулися до нашого адвокатського бюро, щоб адвокат проконсультував і надав допомогу під час підготовки комплекту документів для отримання Андрієм спочатку національної візи, а потім дозволу на проживання за програмою «Возз'єднання сім'ї».
Адвокат роз'яснив клієнтам особливості процедури і проконсультував щодо переліку документів, необхідних для отримання національної візи, яку потрібно було запросити в посольстві Німеччини в місті Мінську, де перебувало постійне місце проживання Андрія. Молодий чоловік зібрав комплект документів і подав їх до посольства Німеччини в Мінську. Адвокат, який отримав від клієнтів відповідні довіреності на представлення їхніх інтересів під час ведення справи, направив її до Відомства у справах іноземців у Німеччині (Ausländerbehörde), щоб уся інформація у справі надходила до нашого адвокатського бюро. Приблизно через місяць після подання документів у Мінську нам надійшов лист з Ausländerbehörde зі списком документів, які потрібно було надати Ілоні для продовження розгляду справи відповідним відомством у Німеччині. До цього списку входила й інформація про доходи та обов'язкові витрати дівчини, відомості про житлову площу, якою вона розпоряджалася, довідка з фонду соціального страхування, у якій були відображені перерахування соціальних внесків, та інші формальні документи. Крім того, молодим людям потрібно було достеменно довести факт того, що їхній шлюб був дійсним, а не фіктивним. Для цього було підготовлено детальний лист з описом історії знайомства і розвитку стосунків пари, надано фото молодих людей, зроблені в різних містах у процесі розвитку стосунків пари, а також їхнє листування і підтвердження телефонних дзвінків. Усі ці документи були ретельно перевірені й проаналізовані адвокатом на предмет відповідності вимогам Ausländerbehörde. Після того як комплект було повністю зібрано і досконально перевірено, документи направили співробітникам Відомства у справах іноземців на розгляд. Тут молодій парі залишалося тільки чекати позитивного рішення. Уже через три тижні надійшла інформація про те, що питання вирішилося позитивно і Андрію потрібно було знову з'явитися до посольства Німеччини в Мінську для отримання національної візи категорії «D». Після переїзду до Німеччини молодому чоловікові слід було зареєструватися за місцем проживання в квартирі дружини, оформити медичне страхування, а потім отримати відповідний довгостроковий дозвіл на проживання в Німеччині, який спочатку видали строком на три роки. Звісно, ми супроводжували наших клієнтів на кожному з етапів цієї справи, до її успішного завершення. Ми також пояснили молодим людям, що після двох років спільного проживання подружжя у ФРН Андрій матиме можливість отримати постійний дозвіл на проживання в країні.
Щасливе подружжя подякувало нам за відмінно виконану роботу, а ми, у свою чергу, відправили цей випадок до скарбнички успішно завершених справ і побажали молодій парі довгого і щасливого подружнього життя.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
