Усі батьки хочуть, щоб їхні діти здійснили те,
що не вдалося їм самим.
Скасування відмов BVA
Відмову Bundesverwaltungsamt (BVA) у визнанні статусу пізнього переселенця можна оскаржити в адміністративному суді — як правило, протягом одного місяця з моменту отримання відмови.
Йоганн В. Гете
Нерідко до нас звертаються клієнти, які з різних причин бажають переїхати на постійне місце проживання до Німеччини. Чим же ця країна така приваблива для імміграції? Однією з причин є те, що Німеччина вважається однією з найбільш соціально орієнтованих країн у світі. Зокрема, мешканцям надаються допомоги й компенсації, можливість здобути безкоштовну освіту, субсидується будівництво житла, забезпечується пільгове лікування. Держава доволі стабільна в усіх відношеннях — фінансовому, законодавчому, політичному. Однією з програм, що надають таку можливість, є програма «Пізні переселенці». За умовами цієї програми особи німецької національності, які залишилися проживати на території країн колишнього Радянського Союзу з травня 1945 року або після їхнього вигнання з 31 березня 1952 року, а також члени їхніх родин мають право претендувати на надання їм статусу пізнього переселенця, що дає змогу переселитися до Німеччини на постійне місце проживання. Термін «переселенці» (нім. Aussiedler) уперше з'явився після того, як 1953 року в Німеччині було ухвалено закон «Про справи переміщених осіб та біженців» (Gesetz ueber die Angelegenheiten der Vertriebenen und Fluechtlinge, або коротко Bundesvertriebengesetz» (BVFG)). Цей Федеральний закон ФРН регулює прийом та інтеграцію на території Німеччини вимушено переміщених осіб і біженців німецької національності, які покинули місця поселення під час і після Другої світової війни, а також прийом етнічних німецьких переселенців зі Східної Європи та країн колишнього СРСР. Ця група людей має право на переселення до Німеччини та соціальну підтримку з боку європейської держави. Великим плюсом цієї програми є те, що «пізнім переселенцям» не потрібно проходити процедуру натуралізації та відмови від громадянства країни походження. Уже народжені в Німеччині діти переселенців також отримують подвійне громадянство — країни походження та Німеччини. У разі коли пізній переселенець переїжджає до Німеччини з членами своєї родини, його подружжя й діти отримують відповідний статус згідно з § 7 BVFG, якщо вони самі не є пізніми переселенцями. У цьому випадку подружжю пізніх переселенців необхідна наявність не менш ніж трьох років зареєстрованого шлюбу та підтвердження знання німецької мови на рівні Start Deutsch А1 (шляхом надання сертифіката А1 Гете-Інституту або складання іспиту на знання німецької мови (Sprachtest)). Діти, які досягли повноліття на момент виїзду до Німеччини, також повинні довести знання німецької мови на рівні Start Deutsch А1. Відповідно, діти до 18 років та особи з інвалідністю від тесту повністю звільняються.
Стандартними причинами для відмови переселенцю можуть стати:
- недостатність доказів німецького походження;
- погане знання німецької мови;
- наявність судимості;
- ведення насильницької та націоналістичної діяльності;
- підтримка переселенцем комуністичного режиму в роки СРСР, обіймання керівних посад (§ 5 BVFG);
- докази участі в терористичному угрупованні, дій проти режиму й безпеки Німеччини.
Претендентам на переїзд у межах зазначеної програми потрібно також мати на увазі, що в Німеччині 2013 року було ухвалено зміни, і нині діє можливість перегляду рішень, за якими раніше претендентам на статус пізнього переселенця було відмовлено в прийомі. Тому особам, які мають намір переїхати на Батьківщину за програмою «пізні переселенці», необхідно знати, що навіть у разі отримання з якихось причин відмови зневірятися не варто. Про один із цікавих випадків з нашої адвокатської практики, коли нам вдалося допомогти клієнту нашого бюро перевезти до себе дорослу доньку, ми розповімо в цій статті.
Одного разу до нас звернувся клієнт — чоловік похилого віку, назвемо його Олександр. Він уже доволі довгий час проживав у Німеччині, переїхавши до країни на постійне місце проживання в межах програми «Пізні переселенці». У Росії в нього залишилася доросла донька, назвемо її Вікторія. Вікторія була вродливою молодою жінкою з активною життєвою позицією, ще не обтяженою родинними обов'язками. Вона успішно здобула технічну освіту й працювала інженеркою в одній великій нафтопереробній компанії в Санкт-Петербурзі. Олександр і Вікторія, попри те що вже давно жили не разом, завжди підтримували теплі стосунки. Питання про переїзд до Німеччини обговорювалося й раніше. Однак виходило так, що реалізації плану постійно щось заважало: то нова високооплачувана робота, то черговий бурхливий роман... Проте в якийсь момент дівчина все ж вирішила скористатися наявними передумовами і спробувати реалізувати себе в Німеччині. Тим більше вона розуміла, що маючи на руках подвійне громадянство, вона завжди може повернутися назад. Отже, після кількох місяців обговорень і низки поїздок у гості до батька рішення діяти було ухвалено. На перший погляд, жодних перешкод для швидкого переїзду не було. Дівчина зібрала комплект документів і подала його на розгляд до Федерального адміністративного відомства Німеччини (Bundesverwaltungsamt — BVA). Як дотепно зауважено російським поетом М. Некрасовим: «Де троянди — там і тернини — такий закон долі». Вікторія отримала відмову за результатами розгляду її справи. Причиною відмови в цьому випадку була недостатність доказів німецького походження, а саме неможливість достовірного підтвердження родинних зв'язків з Олександром.
Отримавши таку відмову, розгніваний Олександр звернувся до нас за юридичною допомогою. Таким чином, адвокату нашого бюро, що займався справою Олександра, необхідно було довести наявність родинних зв'язків нашого клієнта з Вікторією. Щоб правильно зібрати комплект документів для перегляду раніше ухваленого рішення, потрібно було з'ясувати обставини особистого життя нашого клієнта та його дорослої доньки. Як виявилося, Олександр познайомився з мамою Вікторії ще замолоду, після закінчення університету. Молоді люди майже одразу вирішили жити разом, хоча про офіційне оформлення стосунків тоді не йшлося. Попри ранні стосунки, пара жила разом доволі непогано. Результатом такого співжиття стала мила й кмітлива дівчинка. З якої причини мама Вікторії вказала у свідоцтві про народження дитини іншу людину, вже невідомо нікому. На жаль, у нашому світі «ніщо не вічне»: коли Віці було п'ять років, її справжні батьки розлучилися, і дівчинка залишилася жити з мамою. Мама, однак, недовго була сама, невдовзі вона зустріла іншого чоловіка, з яким після півроку спільного проживання «розписалася». Новий чоловік, на щастя, прийняв дівчинку як рідну і навіть оформив документи про її удочеріння. Усе складалося зовсім непогано, Вікторія жила з «новим татом», якого по-своєму любила, і продовжувала постійно спілкуватися з рідним батьком, який часто її навідував. На жаль, і цей шлюб у якийсь момент вичерпав себе. Мама дівчинки розлучилася з чоловіком, а через рік... знову зійшлася з рідним батьком дівчинки, за якого невдовзі цього разу вже офіційно вийшла заміж. Таким чином, Віка у віці 7–12 років проживала в одній квартирі з рідним батьком, який був етнічним німцем. Він проводив доволі багато часу з донькою, і це, безсумнівно, вплинуло на світогляд дівчинки. Хоча в новоствореній родині всі між собою розмовляли виключно російською, Олександр цікавився історією та культурою Німеччини, намагався «дістати» книги німецькою мовою, слухати німецьку музику. Усім цим він, безумовно, ділився з донькою, що вбирала інформацію «як губка». Можливо, Олександр так і залишився б у Росії, якби не черговий поворот у долі. Батьки Вікторії тепер уже офіційно розлучилися. Дівчинка залишилася жити з мамою, а чоловік почав збирати документи для переїзду до Німеччини за програмою «Пізні переселенці». Тим більше, у Німеччині в нього було багато родичів. Тим не менш, батько й донька, навіть проживаючи в різних країнах, продовжували спілкуватися й далі.
Усі ці перипетії родинного й особистого життя були б уже не такі важливі, якби для переїзду до Німеччини не довелося доводити факт батьківства. Хоча дівчина за допомогою матері й отримала свідоцтво з РАЦС у Росії про підтвердження батьківства Олександра, цього виявилося недостатньо для позитивного рішення BVA. Отже, за рекомендацією адвоката нашого бюро було вирішено провести генетичну експертизу, на підставі якої факт батьківства можна було б підтвердити достовірно. Наш клієнт послухався поради й здав відповідний аналіз у сертифікованій лабораторії, що також зробила й його донька в Росії. Результати було надіслано до Німеччини, після чого було отримано висновок, що ймовірність спорідненості підтверджується на 99,9%. Ми надали ці незаперечні докази до BVA разом із заявою про перегляд справи. Також до комплекту документів було додано докази того, що Вікторія протягом усього життя доволі багато спілкувалася з батьком і ввібрала в себе особливості й традиції, притаманні німецькому народу. Отже, до Адміністративного відомства було подано як вичерпні докази родинного зв'язку з пізнім переселенцем, так і докази ментальної приналежності до німецького народу. У блискучому знанні Вікторією німецької мови сумніватися не доводилося, жодних інших «обтяжливих» обставин у цій справі не було. На спільну радість батька, дитини та адвоката, який займався цією справою, було винесено позитивне рішення, і тепер ніщо не заважало дівчині почати готуватися до нового цікавого етапу в її житті.
Ми ж укотре переконалися, що навіть у разі першої невдачі здаватися не варто. Адвокати нашого бюро завжди докладають максимум зусиль для доведення кожної, навіть непростої справи, до позитивного фіналу. Про це знають наші клієнти, а також їхні знайомі, які звертаються до нас навіть у найбезнадійніших, здавалося б, «важких» випадках.
Усі права захищені. У разі копіювання чи републікації статті посилання на першоджерело обов'язкове.
